* * *  

 Ці слова — про набиті трамваї   

 У вечірні просинені сутінки,   

 Про зволожене танучим снігом   

 Вітряне різкувате повітря,   

 І про слюсаря з смуглим обличчям,   

 Поцяткованим ластовинням,   

 І про мрійні і теплі фіалки   

 У спітнілій його руці.   

 Ці слова — про терпку утому,   

 Що сплива водяними струмками   

 У блискучий цинковий тазик   

 З його шиї, плечей і спини;   

 Про рожевий ворсистий рушник   

 З ледь відчутним тривожачим запахом   

 Молодого жіночого тіла,   

 І про очі, яким він привіз   

 Соромливі свої фіалки.   

 Ці слова — про сплетені руки,   

 Про жагучі шепоти юності,   

 Що війнули з податливих вуст   

 І згубились в розкішній косі дружини.   

 Ці слова — про фіалки щастя,   

 Що порану цвітуть під очима   

 В захмелілий медовий місяць.   

 Ці слова — про нове життя,   

 Що заб'ється під серцем матері   

 Після ніжного того цвітіння.