ІВАН ДРАЧ

        

 ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ   

      

 Десь там, у найвищих глибинах,   

 Десь там, у найглибших висотах,   

 Таємниця вродилася, як пелюстина,   

 Як бджола в золотистих сотах.   

      

 Уся — з найтемнішого світла,   

 Уся — з найсвітлішого змроку   

 Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла,   

 Долаючи купіль жорстоку.   

      

 Ген там з найгіркішого солоду,   

 Ген там з найсолодшого болю   

 Зростала вона аж блакитна від голоду   

 І рвалася тужно на волю.   

      

 Десь там, в найпалкішому холоді,   

 Ген там, в холоднючій спекоті,   

 Таємниця життя вибухала,   

 Золотиста і зірна насподі.   

      

 І жахала вона бездонністю,   

 І манила вона мерехтливістю.   

 У закони лягла беззаконністю —   

 Таємничою справедливістю.   

      

 Таємнице буття — моя болісна рано,   

 Прадавній мій зболений кореню, де ти?   

 Сонця вибухають ранісінько-рано   

 Й народжують бджіл, і людей, і планети.   

      

 Отам, у найвищих глибинах,   

 Отам, у найглибших висотах,   

 Таємниця, наша вічна жар-птиця,   

 Наше серце бездонням висотує...