СОНЯЧНИЙ ЕТЮД   

 Де котиться між голубих лугів   

 Хмарина ніжна з білими плечима,   

 Я продаю сонця — оранжеві, тугі,   

 З тривожними музичними очима.   

 Ось сонце віри — чисте і просте,   

 Ось сонце міри — з віжками на храпах,   

 Ось сонце смутку, звідки проросте   

 Жорстока мудрість в золотих накрапах.   

 І переливно блискотять сонця   

 Протуберанцями сторч головою.   

 Беріть сонця — кладіть мені серця,   

 Як мідяки з осугою-турбою.   

 Я ваші душі клином обмину,   

 Я не поставлю їх на п'яні карти,   

 А що сонця за дорогу ціну,   

 То сонце завжди серця варте.