Мала мама одинця,
Одинця-мазунця.
Мамі з ним була біда:
Одинець був вереда.
Вереда вередував,
Всім спокою не давав:
І бабусі,
Й тьоті Ірі,
І сусідам
По квартирі.
Навіть котику-
Воркотику
Малому
Від плачу
Тікать доводиться
Із дому,
А горобчики
Сміються
У садах:
— Цвір-цвірінь!
Уже проснувся
Вереда!
Ось у ліжку
Він сидить,
В стінку стука:
— Мамо, йди!
Іди сюди!
Візьми на руки! —
Хлопець дриґає ногами,
Обливається сльозами
І подушку обніма:
— Ма-ма-ма!
Стала мама
Умивать
Одинця, —
Репетує
Мазунець
Без кінця!
Кулачками тре він очі:
— Я вмиватися не хочу!
Теплої води нема!
Ма-ма-ма!
Мама мило
Червоненьке
Узяла,
Вереду свого
Вмивати
Почала.
Знову плаче:
— Я не хочу!
Ой, заходить мило в очі!
Не намилюй!
Не вмивай!
Ай-ай-ай!
Стала мама
Вереду
Утирать,
Вереда давай
Ще дужче
Кричать.
Він до лоба приклада кулачок:
— Ой, колючий рушничок, рушничок!
Ти мене не обдирай,
Ти гладеньким витирай!
Ай-ай-ай!
Мама супу
Із каструлі
Налила,
Мама ложку
Вередулі
Подала.
— Нащо ложка? Забери ти!
Хочу суп з тарілки пити! —
І руками обома
Він тарілку підніма.
— Ма-ма-ма!
Враз за шию
Потекло —
Гаряче!
Верещить він:
— Ой пече!
Ой, пече! —
Як затупає ногами,
Та до мами із сльозами:
— Суп гарячий... їж сама!
Дай того... (чого нема!)
Ма-ма-ма!
Ось бабуся
Вже зайшла
До кімнати,
Булку з маком
Принесла
Для внучати.
— Я не хочу їсти так!
Виберіть із булки мак!
Чом варення в ній нема?
Ма-ма-ма!
Вереда
Усе кричить,
Не змовка:
— Ви з вареннячком
Спечіть
Пиріжка!
Яз варенням хочу їсти,
Тільки так, щоб був без тіста,
А начиночка сама!
Ма-ма-ма!
Стала мама
Одягать
Вереду,
Вереда
Галасувать:
— Не піду!
Хочу дома я сидіти!
Вже набридло мені літо!
Хочу, щоб була зима!
Ма-ма-ма!
Мама слоника
Купила
Заводного.
Вереда Горла щосили:
— Не такого!
Я не хочу заводного!
Ти купи мені живого,
Із ногами чотирма!
Ма-ма-ма!
Він із мамою
Гуляв
У саду.
Хто проходив —
Впізнавав
Вереду.
Знов розплакався синочок:
— Мамо! Хочу в дитсадочок,
Гратись з дітками всіма!
Ма-ма-ма!
А йому відповіли Малюки:
— Ну, навіщо вереда
Нам такий?
Ні, не візьмемо тебе
Ми сюди:
В дитсадочок нам не треба
ве-ре-ди!