Мудрого простий звичайно не любить,
Ще й дорікає, за мудрість ту гудить,
Він йому заздрить, перечачи богу —
Мудрий бо в небо зна певну дорогу.
Простий є простим, і бути так має,
Сам що не вчився, то мудрого лає.
Мудрий чи ж винен, що простий науки
Взяти не втямив, лінуючись, в руки?
Гідний той шани, хто, праці доклавши,
Мудрість осилив, науки пізнавши.
Шеляга варта простого глупота —
Мудрість осягне лиш вперта робота.
Мудрості ціну завжди мудрі знають,
Прості даремно громи в них вергають.
Тільки ж і простість сіять може злотом,
Мудрість же скніти нікчемним болотом —
Простість та має Христу бути мила,
Мудрості скрита в тій простості сила.
