УРОКИ 43-44

Тема. Ліна Костенко. Коротко про письменницю. «Чайка на крижині». Розгорнута притчева метафора про духовність людини, її неповторну «крилатість».

Мета. Поглибити знання учнів про життя і творчість письменниці; виразно читати диптих, визначати провідну думку кожної частини, коментувати метафоричний підтекст образів, виховувати любов до поетичного слова, прищеплювати високі моральні якості.

Обладнання: збірки поезій, портрет письменниці.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

— Що ви пам'ятаєте з вивченого раніше про життєвий шлях Ліни Костенко?

— Пригадайте назви творів, які вивчали. До якого літературного жанру вони належать?

— З яких творів ці рядки?

а) «Дощ полив, і день такий полив'яний. Все блищить, і люди, як нові».

б) «Апарат космічний загуркоче, пропливе смарагдовий кортеж...»

(«Пісенька про космічного гостя»).

в) «Був сірий день,

І сірий був сусід,

І сірий стіл,

І сірі були двері».

(«Кольорові миші»),

— Які основні мотиви цих поезій? (Дружба, дух допитливості, жадоба відкриття, доброзичливість, любов до природи, індивідуальна неповторність людини).

— Яка ж провідна думка всієї творчості Ліни Костенко? (Будь-яка людина — то неповторна індивідуальність, особистість).

II. Сприйняття й засвоєння нового матеріалу.

1. Матеріал для вчителя. Ліна Костенко — символ нескореної України, аристократ духу. На долю поетеси випали як гучна слава, так і не менш гучне мовчання. Голос Ліни Костенко вирізнявся з-поміж усіх, і не змінили його ані роки репресій, ні цензурні заборони, ні гіркі розчарування. Вона залишилася сама собою — безкомпромісною, послідовною, мужньою і гострою на слово. «Альтернативою барикад» обрала поетеса слово й писала його в лункій тиші самоти, прагнула, аби колись література сягнула європейського рівня й здобулася на всесвітнє визнання.

У нове тисячоліття українська література ввійшла з жіночим ім'ям на устах. Ім'я це — Ліна Костенко. І через те високе небо Ліни Костенко стає вищим і для нас.

2. Матеріал для дітей.

Дитинство

Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій від вибухів стіні.

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні.

Здавалося б, звідки в неї цей бунтарський дух? Навіщо це їй, дівчинці з інтелігентної вчительської родини?

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Батьки були людьми високоосвіченими. Коли дівчинці минуло шість років, сім'я переїхала до Києва. Довелося скуштувати гіркоти. Батько Василь, котрий знав 12 мов і викладав у школі всі предмети, отримав 10 років ГУЛАГу перед війною. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути донькою «ворога народу». А потім була війна. Евакуація. Страшні, сумні «біженські мандри». Здавалося, що могло запам'ятатися одинадцятилітній дитині? Проте пережиті лихоліття пізніше вилилися у вірші про «балетну школу» замінованого поля та «перший вірш, написаний в окопі». Закінчила школу, відвідувала літературну студію, потім — Київський педагогічний інститут.

Творчість

Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

А далі — навчання в Московському літературному інституті імені Горького. Там вона зустріла перше кохання і батька доньки Оксани — Єжи-Яна Пахльовського. Знайомство з непересічними творчими особистостями. На цей час припадає розквіт творчості молодої поетеси. Одна за одною виходять її збірки поезій «Проміння Землі» (1957 p.), «Вітрила» (1958 p.), «Мандрівка серця» (1961), котрі засвідчили: в українській літературі засвітилась зірка першої величини.

На своєму літературному шляху довелося Ліні Костенко пережити майже шістнадцятилітнє невизнання її як митця. Це був сумний період у житті письменниці, зокрема в історії української літератури взагалі. Але і тоді вона писала. Писала і складала в шухляду. Не зламалася, не зневірилася, не занепадала духом, а шліфувала своє поетичне слово.

Поверненням Ліни Костенко була книжка поезій «Над берегами вічної ріки», а потім з'явилася і «Маруся Чурай». Вона вмить зникла з книгарні, хоч і вийшла стотисячним тиражем.

Нагороди

Митцю не треба нагород, Його судьба нагородила. Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина.

За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» письменниці було присуджено Державну премію ім. Т.Г.Шевченка. А 1994 р. поетеса була удостоєна Міжнародної літературної премії ім. Ф.Петрарки за книгу «Інкрустації», видану італійською мовою.

Навесні 2000 року мисткиня стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги — за «справжнє лицарство у житті, подвижницьку діяльність в ім'я України, високохудожні твори в галузі літератури».

3. Виразне читання поеми «Чайка на крижині».

(Поема складається з п'яти частин: «Надбережжя», «Крила на Одрі», «Крила», «Ґрунт», «Усміх». Твір написаний під час перебування поетеси у Польщі, в порту м. Щеціна у березні 1958 року).

4. Бесіда за змістом твору.

— Де перебувала героїня твору?

— Як описано порт м. Щеціна? Знайдіть рядки, зачитайте.

— Які зміни відбулися у порту з приходом весни?

— Що привернуло увагу героїні?

— Який діалог відбувся між героїнею і чайкою?

— Яку відповідь дає чайці героїня, а яку дали б ви?

— У яких рядках описане ставлення поетеси до Польщі? Зачитайте.

— Як Л. Костенко описує кораблі, які стоять на причалі?

— З чим асоціюється для героїні корабель?

— Чому поетеса не вважає себе іноземкою на чужій землі?

— Які почуття наповнюють душу поетеси, коли вона спостерігає за кораблем, що відпливає?

5. Теорія літератури.

Запис у зошитах. Диптих — два твори мистецтва, пов'язані одним задумом.

— Повторне читання кожної частини твору.

— Як за змістом пов'язані ці дві частини?

— Яка їхня головна думка? (У кожної людини є свій берег — батьківщина. Де б людина не була, але рідний край для неї є наймилішим, найдорожчим. Кожен повинен прагнути до самоствердження, духовного зросту, вдосконалення).

6. Літературна лабораторія (робота в групах з диптихом):

а) образи твору, їх притчева метафоричність;

б) символічне значення людських крил;

в) образи: зима, весна, чайка.

— Дослідження образів.

Зима: «не вдягла білої свити», «приміряла», «пошукала, поплакала», «бідувала в старій (свиті) із торішніх зів'ялих трав», «лютувала, стелила рядно ожеледиць», «сперечалася з морем» — «все збиралась на силі».

Весна: «проснулись дерева»; «лід потемнів», «крига буйно ломилась», «лід кришився, б'ючись об каміння берегове...» (Різновидом метафор є уособлення — уподібнення живій істоті.)

Предмети і явища наділяються властивостями живих істот — даром мови, здатністю мислити і відчувати. У творі уособлення використано для того, щоб зобразити пори року (зиму і весну) виразно, жваво, поетично).

— Розповідь самотньої чайки.

Наприклад. Зима поступово втрачала свою силу. Крига скресала, лід кришився, б'ючись об берегове каміння. Річка була темна, широка і я пливла самотньо на останній крижині. Чайки держаться гурту, а я відпливала одна. Крижина піді мною була тонка і майже прозора. Я не боялася, що її розмиє весняна вода, що вона не вдержить мене, затріщить і відламається. Мені було байдуже, що вода піде колами. Я ж маю крила. Можливо, до самого моря лежить мій шлях.

— Чому героїня поеми звернула увагу на самотню чайку?

— Які думки виникли у неї з цього приводу?

— Чи є щось спільне між цим морським птахом і героїнею твору?

г) інформаційне гроно.

— Що потрібно в житті для птаха, для людини?

—Які крила має людина?

Людські крила — правда, чесність, довір'я, вірність у коханні, щедрість на турботи, щедрість до роботи, вічне поривання, пісні, надії, поезії, мрії.

(Людські крила у поезії Ліни Костенко мають символічне значення. Крила, на думку поетеси, має духовно багата людина. Вони зроблені не з пуху, як у птахів, а з правди, чесності, довір'я, з пісні, з надії, з поезії і мрії. В цьому смисл життя людини. Крила для кожного є глибоким духовним наповненням, що проявляється індивідуально. Людина повинна прагнути до самоствердження, подолання життєвих випробувань, вдосконалення.

— Що означає вислів «виросли крила за плечима»?

— Чому, на думку поетеси, «крилатим грунту не треба»? Я почувала себе крилатою, коли... (продовжити думку).

III. Підсумок уроку.

Технологія. «Створення ситуації успіху». (Вчитель підсумовує роботу учнів на уроці, використовуючи такі висловлювання:

— Це дуже важливо, і у тебе вийшло...

— Саме ти зміг зробити таку складну справу, бо...

— Це зовсім не складно. Навіть якщо не вийшло — нічого страшного.

— Я впевнена, що ти пам'ятатимеш про...

— Ти дуже добре зробив...

— Ось ця частина (елемент) вийшла в тебе дуже вдало.

— Я задоволений твоєю роботою.

IV. Домашнє завдання.

Вивчити напам'ять один вірш (на вибір).