РОЗДІЛ ІV. РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ

5. ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ

5.2.Жанри драматичного роду

5.2.11.Соті

Соті (франц. sotie, від sot — дурний) — жанр невеличкої віршованої комічної п’єси, що існував у XV—XVI століттях у Франції. В соті зображалися різного роду пустування та блазнювання. На відміну від фарсу, де виступали побутові персонажі, в соті брали участь дурні та блазні. П’єси цього жанру виконували аматори, що об’єднувалися в так звані «корпорації дурнів» (найбільш відомою з них була паризька компанія «Безтурботні хлопці»). Ці корпорації, що виникли під впливом веселих масницьких вистав, у XV сторіччі поширюються по всій Європі й виконують соті. Члени всіляких блазнівських товариств носили зелено-жовті блазнівські костюми, ковпаки з бубонцями та жезли з голівкою блазня. Таке вбрання, за середньовічною традицією, давало змогу відкрито говорити «правду у вічі». У вигляді блазнів і дурнів виконавці соті осміювали представників практично всіх прошарків населення. П’єси поступово стають більш сатиричними. Розквіт соті припадає на рубіж XV— XVI століть, коли навіть Людовік XII використовував драми народного театру в боротьбі з папою Юлієм II. Найпопулярнішим представником соті був драматург, режисер і актор П’єр Ґренгор (він відомий за романом

В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»). Гостра сатира п’єс соті — неосвічений «дурень» у них нерідко був мудрішим від представників феодальної верхівки — приводить до їхньої заборони за короля Франциска І. З часом соті зливається з драмами інших жанрів середньовічного світського театру — мораліте й фарсом.