1.3.1.Жанрове  багатство  фольклорних  творів,  їх пізнавально-виховна

   спрямованість.

   1.3.2.Міфологія і фольклор.

   1.3.3.Історико-етнографічні  регіони  України.  Особливості  фольклору

   різних регіонів України.

                1.3.1. Жанрове багатство фольклорних творів,

                    їх пізнавально-виховна спрямованість

   Фольклор  - цілісна й відкрита жанрова система. Пізнати його особливий

   світ   можна,   осягнувши  єдність,  взаємозв'язок  образів,  мотивів,

   сюжетів,  тобто  всіх  частин  цієї цілісної системи. Така система дає

   можливість  людині  зрозуміти довколишній світ, орієнтуватися в ньому,

   про  що свідчать збережені традиції родинної і календарної обрядовості

   та записи фольклорних творів [див. 1].

   Дослідники  зазначають,  що  фольклорний  жанр - це сукупність творів,

   об'єднаних  спільністю поетичної системи, побутового призначення, форм

   виконання  і музичної форми. Існує і таке визначення: це тип словесної

   (часто   також  музичної)  форми,  усталеної  в  народному  побуті  та

   пов'язаної  з  повторенням  певних змістових елементів. Проблема жанру

   пов'язана   з   проблемою   „виконавець   -  слухацька  аудиторія"  (у

   літературознавстві:  письменник  -  читач). Фольклорні жанри живуть не

   ізольовано,  а  розвиваються  в тісних взаємозв'язках. Найпоширеніші в

   світі  і  водночас  спільні  жанри  -  це  міф, обрядова пісня, казка,

   прислів'я.

   Існують  різні  класифікації фольклорного матеріалу. В основу існуючих

   класифікацій  покладено  різноманітні  критерії і аспекти: вербальний,

   етнографічний,   музикологічний,  хореографічний,  регіональний  тощо.

   Найбільшу   поширеність  здобула  жанрова  класифікація,  тобто  поділ

   фольклорного матеріалу на обрядовий і позаобрядовий.

   В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва:

   лірика,  епос,  драма.  Фольклор  поділяється  на поетичний, прозовий,

   драматизований.  Прозовий  фольклор представлений казками, небилицями,

   легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями.

   До  поетичної  народної  творчості  належать:  пісні, голосіння, думи,

   билини,  приказки, примовки, прислів'я, каламбури, вітання, прокльони,

   побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі

   відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних

   і родових відносин.

   Пісні,   наприклад,  класифікуються  таким  чином:  трудові,  колядки,

   щедрівки,  веснянки,  купальські,  петрівчані, обжинкові, гребовецькі,

   весільні, ігрові, хороводні та ін.

   До епічного жанру належать: думи, балади, історичні пісні.

   Кожному  фольклорному  жанру  властиві  певні ознаки. Зокрема в думах,

   історичних,  соціально-побутових  піснях  наявне соціальне, громадське

   звучання.   Ліричні   пісні  про  кохання  і  балади  характеризуються

   емоційними особливостями.

   Герой   у   ліричних  піснях,  як  правило,  знаходиться  поза  планом

   розповіді,  наявний  монолог-розповідь.  Дія  відбувається або в даний

   момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя.

   Натомість   у   думах,   історичних   піснях,   баладах,  солдатських,

   рекрутських,  наймитських  піснях  найчастіше  маємо поєднання кількох

   часових  планів.  Це  дозволяє  показати  еволюцію  подій,  настроїв і

   переживань героїв.

   Для  народнопісенних жанрів характерні силабічні групи (коліна) із 3 -

   4  складів  з  одним  наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою

   кількістю   складів   і   двома   основними   наголосами.   Наприклад,

   коломийковий   ритм  складається  із  двох  чотирискладових  і  одного

   шестискладового колін, які повторюються двічі.

   Для  фольклорних жанрів може бути характерне народнопісенне римування,

   тобто  розташування  рим  у  певному  порядку:  перехресному  -  абаб,

   суміжному - аабб, кільцевому - абба, трапляється внутрішнє римування.

                        1.3.2. Міфологія і фольклор

   Фольклор  тісно  пов'язаний з міфологією. Основи української міфології

   закорінені  у  спільнослов'янському світосприйманні. Мисленню пращурів

   були  притаманні  антропоморфізм (олюднення всієї природи), зооморфізм

   (уявлення   богів  в  образах  тварин),  тотемізм  (віра  в  існування

   родоначальника  кожного  людського  роду  у тваринному світі), анімізм

   (визнання душі в речах та явищах органічної й неорганічної природи).

   На  матеріалі  міфології виникли найдавніші жанри народної творчості -

   казки, легенди, героїчний епоc.

   У  поетиці  фольклору  зафіксована  розмаїта і багатогранна символічна

   спільнослов'янська  та  власне  українська  система. Наприклад, квітка

   рожа  виступає  символом  таємниці, тиші, радості, слави, воскресіння,

   гордості,   досконалості,   витонченості,   любові,  часто  символізує

   материнство,  дитину;  барвінок зелений, хрещатий, барвінковий вінок -

   атрибут  українського  весілля, а також символ вкороченого, обірваного

   життя,  смерті взагалі; рута - символ дівочості, дівочої честі. Вислів

   „садити  руту"  означає  "зберігати честь", дівочість, втрата дівчиною

   рутяного  віночка  стає  причиною  зневаги,  дорікань  з боку родичів,

   нареченого.  Терен  є  вираженням  морального чи фізичного страждання,

   забуття, занедбаності.

   У  фольклорі  куниця  -  це  красна  дівиця, небо - це сім'я, місяць -

   господар,  парубок,  сонце  -  господиня, зірки - діти, дівчата. Образ

   чистої   води  -  це  символ  чесної  дівчини,  скаламучена  водиця  -

   скомпрометована  дівчина. Море, річка, вітер - джерело вістей, а дощ -

   це  сльози  і  недобрі  чутки.  Рушник  - це благословення, подарована

   хустина - символ щастя і вірності, виноград - достаток у сім'ї.

   Злагода  з  милим  у  піснях визначається такими словосполученнями, як

   збирати  виноград,  рвати  льон, сіяти руту, збирати розсипане золото.

   Соловей, який в'є гніздо у веснянках, - це образ будівника оселі.

   Колядки, щедрівки, весільні пісні, народні ігри зберігають естетичні і

   символічні  ознаки, пов'язані із слов'янською символікою, віруваннями,

   обрядами.  Спільність  слов'янських  мотивів  довів видатний дослідник

   О.Потебня.

   Відомо,  що  у  всіх  слов'ян  існує  пісенний  сюжет,  в якому панич,

   попович, ґречний молодець, премудрий стрілець, син купецький, grzeczny

   paruboczek  (польськ.)  пропонує  дівчині  відгадати  три  загадки.  У

   сербському  варіанті сама дівчина ставить запитання, а розгадує риба з

   моря.

   У  слов'ян і литовців збережений мотив переваги судженого перед іншими

   членами родини, навіть перед батьком і матір'ю. На українському ґрунті

   це звучить таким чином: "Ліпше миленький, як брат рідненький" (бо саме

   брат  викупає  з  неволі),  у чехів таким чином: "Lepsi jedna mila nez

   cela rodina."

   Цікавим  є  спільнослов'янський  символ напування. Якщо дівчина, жінка

   напуває  свого  судженого  або чоловіка, то це означає, що вона любить

   його, коли ж вона дає води іншому, це означає - зраджує.

   Слов'яни  досить часто обмінюються символами, сюжетами. Познайомтесь з

   уривками  пісень,  знайдіть ознаки спільності: з української пісні „Ой

   там  на  горі  горять  огні,  а все терновії... коло тих столов сидять

   ковальчики,  а все молодії"; з російської „За горами огни горят, а все

   терновые, а в кузенке кузнечики, а все молодые".

            1.3.3. Особливості фольклору різних регіонів України

   Кожний регіон України відзначається своєрідними природно-географічними

   умовами,  неповторним  етнічним автопортретом. Детальніше дане питання

   радимо  опрацювати  за  книгами  А.Пономаріва „Українська етнографія",

   C.Павлюка    „Українське    народознавство",    Г.Лозко    „Українське

   народознавство"   (Можна   скористатись   Інтернет-сайтом:   htpp:  //

   ).

   Фольклор,    як    правило,   виявляється   у   вигляді   "фольклорних

   діалектів"(Ю.Ледняк),   тобто   має  регіональну  специфіку.  Регіоном

   називають  соціальний  та  географічний  простір, в якому відбувається

   соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя.

   На   вивчення  місцевої  народнопоетичної  традиції  спрямована  праця

   Р.Кирчіва,  котрий досліджує визначальні прикмети загальнонаціональної

   спільності  і  цілісності  українського фольклору та його регіональні,

   локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв'язків і взаємовпливів,

   роботи  фольклористів  Поділля  (C.Стельмащук,  О.Смоляк,  П.Медведик,

   Р.Крамар),   Полісся   і  Волині  (О.Ошуркевич,  C.Шевчук ,  В.Давидюк,

   Л.Семенюк),  Буковини  (О.Роменець,  Г.Сінченко, А.Яківчук). Ґрунтовні

   дослідження  з уснонароднопоетичної творчості окремих реґіонів України

   виконані  О.Деєм,  Г.Дем'яном,  І.Березовським , C.Мишаничем, C.Грицем,

   Л.Орел,     М.Пазяк,     Н.Шумадою,    І.Мацієвським,    М.Дмитренком,

   В.Погребенником, О.Правдюком та ін.

   Упродовж  ХХ  ст.  фольклористам-ентузіастам  вдалося  записати значну

   кількість  народних  пісень, прозових творів усної народної творчості.

   Важливе  завдання сьогодення - зберегти ці фольклорні надбання. З цією

   метою   „Арт  Екзистенція",  Українська  експериментальна  лабораторія

   фольклору,  Мистецьке  агентство  „Арт Велес" та Українсько-британське

   спільне  підприємство  „Комора"  започаткувало  проект  „Моя  Україна.

   Берви"  (htpp:  //  / BERVY). На сьогодні в рамках

   проекту  видано  5  компакт-дисків  з унікальними записами у виконанні

   автентичних  фольклорних  колективів.  На  сайті  можна  знайти цікаві

   матеріали   про   музично-поетичну   творчість,   кобзарсько-лірницьку

   традицію, інструментальну музику Поділля, Полісся, Карпат. *Матеріали,

   присвячені фольклористам Глухівщини, ви знайдете в додатку А.

                            Контрольні запитання

   1. Що називається фольклорним жанром?

   2.Які критерії покладені у класифікацію фольклорного матеріалу?

   3.Яка класифікація фольклорного матеріалу є найпоширенішою?

   4. Які риси характерні для лірики, епосу, драми?

   5. У чому виявляється зв'язок фольклору з міфологією?

   6. Які жанри народної творчості виникли на основі міфології?

   7. Що таке антропоморфізм, зооморфізм, тотемізм, анімізм?

   8. Що називають регіоном?

                             Тестові завдання:

   1. Прозовий фольклор представлений:

   А).  казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками,

   оповіданнями;

   Б). піснями, голосіннями, думами, билинами, приказками.

   2.До якого жанру належать думи, балади, історичні пісні?

   А).до епічного;

   Б).до лірики;

   В).до драматичного.

   3. Яким жанрам властиве соціальне, громадське звучання?

   А).думам, історичним, соціально-побутовим пісням;

   Б).ліричним пісням;

   В).казкам.

   4.Прочитайте текст. Який жанр він представляє?

   Колись  дуже  давно  через  наше  село проходив чумацький шлях. Обабіч

   нього   росли   кремезні,   високі  дерева-берестки.  Під  ними  часто

   відпочивали чумаки. І звідси пішла назва села Берестівка.

   А). казку;

   Б). переказ;

   В). легенду.

   5. Серед поданих текстів знайдіть:

   А). колядку;

   Б). веснянку;

   В). весільну пісню.

   1. Бігла теличка та з бережничка, та в будник,

   Дай, дядьку, бублик, а ти, дядино,

   поглянь на поличку, дай паляничку.

   Та не начинай, а по цілому давай.

   2. А вже весна, а вже красна

   Із стріх вода капле

   Молодому козакові

   Мандрівочка пахне

   Помандрував козаченько

   У чистеє поле

   За ним іде дівчинонька

   "Вернися соколе!"

   3. Прилетіла зозуленька

   З темного лісочку

   Сіла й закувала

   В зеленім садочку

   Ой як вийшла Марусенька,

   В неї запитала:

   - Скажи мені, зозуленько,

   Чи довго буду в батька?

   4.Туман яром, туман долиною,

   За туманом нічого не видно,

   Тільки видно дуба зеленого.

   Під тим дубом криниця стояла,

   В тій криниці дівка воду брала.

   Та впустила золоте відерце,

   Засмутила козакові серце.

   6.Які з наведених жанрів відзначаються психологізмом?

   А). голосіння;

   Б). казка;

   В). балада;

   Г). думи.

                         Пошукові, творчі завдання

   1.  Проаналізуйте  статтю  Н.Пастух  „Над  зозулю  пташини  і на світі

   нема..."  (Народознавство.  -  2000.  -  № 58. - C. 20 - 23). А що вам

   відомо  про  пташину  символіку?  Чи  така  ж символіка зозулі у вашій

   місцевості?

   2. Опрацюйте в системі інтерактивних нотаток (INSEPT) статтю Л.Дяченко

   „Фольклорна    символіка    як    засіб   відображення   національного

   світобачення"  (Мовознавство. - 1997. - № 2 - 3. - C. 67 - 70). З якою

   символікою ви знайомі? Наведіть приклади.

   3.      Охарактеризуйте     фольклорно-діалектологічні     особливості

   історико-етнографічного регіону, представником якого ви є.

   4.  У  наступному  семестрі ви будете вивчати курс "Література рідного

   краю".   На   вашу   думку,   чи   має   включати  цей  курс  вивчення

   фольклорно-етнографічних  традицій  регіону,  їх  вплив  на  творчість

   письменників визначеного регіону?

   5. Створіть асоціативне гроно "Жанри фольклору".

   6. Підготуйте наукове повідомлення на одну з тем:

   „Міфотворчість і обрядова поезія як витоки національної словесності".

   „Слов'янська    міфологія    як    основа   української   національної

   словесності".

   „Добро і зло в міфологічних уявленнях українців".

   „Християнські основи фольклору".

   „Фольклорні основи літературних творів".

   7.  Характерною ознакою фольклорних творів є тропи. Які тропи наявні в

   цій пісні? Яке їхнє значення?

   Чорна рілля заорана, гей, гей!

   Чорна рілля заорана

   І кулями засіяна, гей, гей!

   І кулями засіяна.

   Білим тілом зволочена

   І кровію сполощена.

   (Таємниці  віків.  Українські  народні думи, легенди, перекази, пісні,

   казки.   Навч.посібник   (серія   „Шкільна  бібліотека")  /  Упорядник

   О.Г.Мукомела. - К.:Грамота, 2001. - C. 274).

                            Література до теми:

   1.  Гінда  О.  Фольклорний  твір  крізь  призму  жанру  //  Українська

   філологія.  Школи,  постаті,  проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. -

   C. 492 - 496.

   2. Грица C. Фольклор у просторі і часі. - Тернопіль, 2000. - 224 c.

   3.  Губенко  І.  Народні  пісні - національне багатство України і його

   збереження  та  популяризація  //  Народна  творчість та етнографія. -

   1998. - № 4. - C.82 - 87.

   4. Дмитренко М. та ін. Українські символи. - К.: Народознавство, 1994.

   - 140 c.

   5.  Дунаєвська  Л.Ф.,  Таланчук  О.М. Український фольклор у контексті

   міфології  народів світу // Всесвітня література в середніх навчальних

   закладах України. - 1996. - № 5. - C. 14 - 18.

   6.  Кирчів  Р.  Із  фольклорних  регіонів  України. Нариси й статті. -

   Львів, 2002. - 350 c.

   7.  Копаниця  Л. Про долю, смерть, кохання та інші символи української

   народної  пісні:  фольклор // Українська мова та література. - 2001. -

   № 47. - C. 10 - 11.

   8. Костомаров М. Слов'янська мiфологiя. - К.: Либiдь, 1994.

   9.   Мишанич   C.В.   Система   жанрів  в  українському  фольклорі  //

   Українознавство: Посібник. - К.: Зодіак-ЕКО, 1994. - C. 263 - 276.

   10.  Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колесси та К.Мошинського.

   Реконструкція  матеріалу,  підготовка  до  друку,  вступна  стаття  та

   примітки C.Грици. - К.:Музична Україна, 1995. - 418 c.

   11.   Нечуй-Левицький   І.   Світогляд   українського   народу  (Ескіз

   української міфології). - К.: АТ „Обереги", 1992. - 88 c.