ДНІПРОВА ЧАЙКА (спр. — Василевська Людмила Олексіївна; 01.11.1861, с. Карлівка, тепер Зелений Яр Доманівського р-ну Миколаївської обл. — 13.03.1927, с. Германівка Обухівського р-ну Київської обл.) — письменниця, перекладач.

Народилася в сім'ї священика, закінчила приватну жіночу гімназію в Одесі (1879), вчителювала. Пізніше активно працювала у київській «Просвіті». За пропаганду антиурядової літератури та допомогу політичним в'язням 1905 р. була заарештована. На формування літературно-естетичних смаків мали вплив твори Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Тургенєва, Дж. Байрона, Ф. Шіллера, античних поетів і драматургів, згодом — М. Коцюбинського, українських прозаїків XIX — XX ст.

Писати Дніпрова Чайка почала ще в гімназії. Деякі вірші («На смерть Тургенева») були надруковані в «Одесском вестнике» (1883). Її українські поезії друкували альманахи «Степ», «Нива», «Перший вінок», «Хвиля за хвилею», журнали «Зоря», «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», «Дзвінок» та ін. Творча робота була для письменниці справжнім святом — «весіллям». «Моя горілка — чорні чорнила, весільна шишка — хороша книжка, весільне гільце — легеньке пірце», — афористично висловилась вона у своїй «Записній книжці».

Тематичний діапазон поезії Дніпрової Чайки передає загальнодемократичні настрої боротьби проти колоніальної політики царизму в Україні; в ній звучать любов і повага до трудівника, вболівання за долю селянства. Традиційною для свого часу була й поетична манера Дніпрової Чайки: ліберально-народницькі гасла («повна свобода», «розвиток в ріднім краю», «знесення кайданів народу») у її віршах поєднуються з фольклорним і етнографічним елементом. По селах, де працювало подружжя Василевських, вони збирали фольклорні матеріали, записували народні пісні, які потім з голосу Дніпрової Чайки поклали на музику М. Лисенко та А. Канощенко. Створені на цій основі власні поеми — казки для дітей були використані М. Лисенком як лібрето для дитячих опер («Коза — дереза», «Пан Коцький», «Зима й весна, або Снігова краля»).

Прозова творчість письменниці розпочалася оповіданням «Знахарка» (1884), побудованим на фольклорно-етнографічному матеріалі (І. Франко вказував на «перевантаженість етнографізмом»), У наступних творах зображувала процеси диференціації села («Уночі», 1896 — 1909; «Вольтер'янець», 1896; «На Солоному», 1911), передавала суспільне піднесення напередодні революції 1905—1907 рр, («Революціонер», «Месниця», 1901). В окремих творах («Хрестонос», 1896; «Чи сквитались?», 1899; «Війна не вгаває, війна клекотить...») підносила голос за мир і злагоду в суспільстві, самоочищення й удосконалення людини в толстовському дусі. Оповідання позначені поглибленим психологізмом, тонким дослідженням духовного світу персонажів («Хрестонос», «У школі», «Чудний», «Тень несозданных созданий» та ін.). Окреме місце в творчості належить поезії у прозі чи ритмізованим мініатюрам під назвою «Морські малюнки» («Дівчина — чайка», 1892; «Суперечка», 1893; «Скеля», 1893; «Буревісник», 1900; «Шпаки», 1901; «Плавні горять», 1902), написаним у імпресіоністично-символічній манері (їх можна порівняти з ранніми творами цього жанру В. Стефаника, О. Кобилянської). Проте поезія в прозі Дніпрової Чайки більш соціально заангажована, тут порушуються питання долі народу, ролі митця в суспільстві.

Перекладала з російської М. Лермонтова «Вийду я тихенько на дорогу», «Мцирі-чернець», «На півночі хмарній», «Парус», О. Пушкіна «Втопник» та з шведської С. Лагєрлеф «Королева Кунгахем», «Інгрід».

Значний внесок письменниці у розвиток дитячої літератури — вірші «Зима», «Весна», «Голосіння дітвори»; оповідання «Буряк», «Краплі — мандрівниці»; казки «Казка про Сонце та його сина», «Грецька казка». Виступала зі статтями й рецензіями в педагогічній пресі, діяльно співробітничала в журналі «Дзвінок», цікавилася фольклором. 1884 р. представила на VI Археологічно-етнографічний з'їзд, що відбувся в Одесі, три зошити «Українських народних пісень, що їх співають у Дніпровському уїзді Тавричеської губернії». Багато пісень з голосу письменниці записав М. Лисенко, який створив на її слова кілька романсів.

Літ.: Коваленко-Коломацький Г. Дніпрова Чайка. Л. О. Василевська, уродж. Березіна (спогади) //Червоний тцлях. 1927. № 4; Конощенко А. Дніпрова Чайка (спогади) // Україна. 1927. № 5; Франко І. «Нива», український літературний збірник // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1980. Т. 26; Пінчук В. Дніпрова Чайка. Життя і творчість. К., 1984.

Л. Дем'янівська