ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (псевд. — Григорієвич, 09.03.1853, м. Калуш, тепер Івано-Франківської обл. — 23.10.1912, Відень) — громадський діяч, педагог, письменник, критик, публіцист.

По закінченні Віденського університету (1879) вчителював у Львові, працював редактором журналу «Зоря» (1887 — 1888), директором української гімназії в Перемишлі. Дебютував перекладом драми О. Розена «Виграв терно».

Організатор і театральний референт «Руської бесіди», Цеглинський «першим був, що дав театрові живу комедію і драму з сучасного життя» (С. Єфремов). Окрім комедій, у яких виводив типових персонажів з галицького життя 1880-х років (міщанство, шляхту й інтелігенцію), писав оповідання, вірші, статті про Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича.

Драматичні твори Г. Цеглинського є першими в Галичині спробами сатиричної комедії: «На добродійні цілі» (1883) близька до західноєвропейських водевілів з міщанського життя; «Тато на заручинах», «Соколики» (1884), «Шляхта ходачкова» (1886) відображають життя дрібної польської шляхти в Галичині; «Лихий день» (1886) присвячено виборчій тематиці; «Торгівля жемчугами» (1896) — проблемам емансипації жінки; «Аргонавти» (1889) стали предметом звинувачень у компрометації духовенства та ін. Йому належать драми дидактичного характеру: «народна комедія» «Ворожбит», «народна драма» «Кара совісті» (1895), написані на замовлення читалень «Просвіти».

Попри сміливість тематики і гостроту колізій, вдале інсценізування картин із життя, Цеглинський-драматург дотримувався застарілих естетичних позицій, мало не класицизму Буало.

Г. Цеглинський — активний культурно-освітній і політичний діяч: з 1888 р. — директор Перемишльської державної гімназії, а з 1907 р. — посол до австрійського парламенту у Відні. Літературна діяльність припадає, головним чином, на львівський період.

Літ.: Чарнецький Степан. Нарис історії українського театру в Галичині. Л., 1934; Чорній Степан. Український театр і драматургія. Мюнхен; Нью-Йорк, 1980; Єфремов Сергій. Історія українського письменства. К., 1995. С. 517.

Л. Коломієць