СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ (р. нар. невід., ймовірне місце народження — с. Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. — жовтень 1594 р., м. Острог) — письменник — полеміст, поет, освітній діяч. Здобув домашню освіту. Був кам'янецьким писарем, підскарбієм князя Острозького. Після заснування Острозької академії Г. Смотрицький призначений її ректором. Під його керівництвом здійснено переклад і видання Острозької Біблії (1580 — 1581).
Літературна спадщина Г. Смотрицького — дві передмови та два вірші, вміщені в Острозькій Біблії, вірш «Плютархус» (кінцівка присвяти — передмови Олександру Острозькому у праці «Ключ царства небесного»), полемічні трактати «Ключ царства небесного і нашеє християнскоє духовноє власти нерешимый узел» і «Календар римский новый» (Острог, 1587) з передмовою «До народов руских короткая а пилная передмовка». Ряд творів Г. Смотрицького вважається загубленим. Вірші «Зри сія знаменія княжате славнего...» та «Всякого чина православний читателю...», вміщені в Острозькій Біблії, можна віднести й до геральдичної поезії (в них поет описує герб дому Острозьких), і до панегіричної (тут оспівано ратні подвиги князя, висловлено подяку за видання Біблії та похвалу за відстоювання православ'я; за просвітницьку діяльність К. Острозького порівняно з Володимиром Святославичем та Ярославом Мудрим).
Засоби, якими користується Г. Смотрицький при написанні своїх поетичних творів, дають підстави говорити про формування в українській поезії барокових рис. Це — римований не рівноскладовий вірш, характерною ознакою якого є непередбачувана кількість складів у рядках. Витоки цього вірша — у молитвословній поезії.
Написання полемічних трактатів Г. Смотрицького було спричинене реформою календаря, запровадженою 1582 р. папою Григорієм XIII, та брошурою єзуїта Бенедикта Гербеста «Wiary Kosciola rzyms-kiego wywody» (Краків, 1586), сповненою образливих випадів проти українців і білорусів. Твори українського письменника — полеміста переповнює антипапський гнів, у них звучить протест проти насильницьких дій, пов'язаних із запровадженням григоріанського календаря. В українській літературі це був один із перших виступів на захист «человека-бедного, убогого». Простота викладу, елементи народної розмовної мови, часте звертання до дотепів і приповідок робили полемічні трактати зрозумілими й доступними для широких верств населення. Для підвищення емоційності викладу автор вдавався до римування, що споріднювало його прозу з віршами «Зри сія знаменія...» та «Всякого чина...», а також із українськими народними думами.
Літ.: Білецький О. І. Хрестоматія давньої української літератури. К., 1952; Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст.
М. Судима
