«ПРОСВІТА» — масова культурно-освітня організація в Україні, яка відіграла велику роль у пробудженні національної свідомості українського народу.

Виникла 1868 р. у Львові як українська народовська науково-просвітницька організація, метою якої було поширення освіти й культури серед народу через задоволення попиту простих людей на друковану продукцію. Першим її головою був професор академічної гімназії Анатоль Вахнянин.

Відкриття читань, книгодрукування — основний напрям діяльності «Просвіти». Перші видання — «Зоря» (читанка для сільських дітей), «Що нас губить, а що помочи може?» С. Качали, «Катехизм для дітей» К. Селецького, підручники українською мовою для гімназій і народних шкіл та ін. Редагували книжки В. Шашкевич і Ю. Федькович. З ініціативи просвітян влаштовувалися музично-декламаторські вечори, вечорниці. «Просвіта» очолила культурне й громадське життя українців Галичини.

З часом починають виникати районні відділи (філії), засновуються бібліотеки-читальні в інших містах і селах Галичини, збільшується кількість популярних видань, альманахів, газет. Особливо користувався попитом «Народний календар», який виходив з 1870 р. майже щорічно. Його укладали й редагували О. Партацький, В. Левицький, І. Франко, Г. Хоткевич, Ю. Галицький, О. Огоновський та ін. Було видано «Історію Руси» (1870 — 1884) І. Нечуя-Левицького та О. Барвінського, «Географію Руси» (1887), вибрані твори Т. Шевченка, популярні перекази про видатних діячів української культури, український молитовник (1878).

Своєю діяльністю «Просвіта» підтримувала й активізувала кооперативний рух у Галичині.

З початку XX ст. «Просвіти» організовуються у Східній Україні. В травні 1906 р. засновано «Просвіту» ім. Т. Шевченка в Кисні (голова Б. Грінченко). Засновуються організації «Просвіти» в інших містах — Полтаві, Миколаєві, Кам'янці-Подільському, Катеринославі, Одесі, Чернігові, Житомирі, Могилеві-Подільському, а також у містах найбільшого скупчення українців: Мінську, Баку, Владивостоці. Керівниками «Просвіти» у різних містах були М. Коцюбинський, Леся Українка, Д. Яворницький та ін.

1909 р. у Львові відбувся перший просвітньо-економічний конгрес, у якому взяли участь просвітяни Західної і Східної України. З перемогою радянської влади просвітницький рух було заборонено.

1905 р. в період першої хвилі еміграції українців за кордон (1895 — 1914) у Вінніпезі засновується товариство «Просвіта», яке проводить велику культурницьку діяльність: організовуються рідна школа, лекції, аматорські вистави, відкривається бібліотека. Ця «Просвіта» дає поштовх виникненню інших українських організацій, які стають видавничими товариствами («Гомін України», «Добра книжка», «Євшан-зілля», «Нові дні»), видавничими спілками («Новий шлях», «Тризуб», «Українські вісті»).

Просвітницький рух щириться в Аргентині, Бразилії, Уругваї. Після Першої світової війни виникають просвітницькі товариства в Європі (Загреб, Прага, Берлін, Париж та ін.).

У наш час (після утворення 1989 р. товариства Української мови ім. Т. Г. Шевченка) «Просвіта» відродилася і відіграє значну роль у формуванні державницької свідомості українського народу.

Літ.: Дорошенко В. «Просвіта» та її існування й праця. Філадельфія, 1959; Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (XIX — перша третина XX ст.). К., 1992; Євселевський Л., Фарина С. «Просвіта» в Наддніпрянській Україні: Історичний нарис. К., 1993; Нарис історії «Просвіти». Львів; Краків; Париж, 1993; Копиленко Н. Київська «Просвіта» (1906 — 1910) //Дивослово. 1994. № 1.

Р. Мовчан