БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (псевд. — Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.11.1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 03.11.1883, Львів) — журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч.

Редактор журналу «Правда» (1876 — 1880), який в часи переслідувань і заборон українського слова в Російській імперії друкував на своїх сторінках твори письменників-наддніпрянців, засновник, видавець і редактор газети «Діло» (1880 —1883). Виступав у періодиці зі статтями, оповіданнями, повістями. Його проза позначена впливами мелодраматизму, схильністю до моралізаторства (повісті «Скошений цвіт», 1877; «Сонні мари молодого питомця», 1879; оповідання «Химерні любощі», 1872; «Мужик і пан», 1872; «Безталанне сватання», 1876). В. Барвінський — автор літературознавчих і публіцистичних праць: «Поезія Т. Шевченка, а наше народне життя» (1878), «Огляд творчості І. Крашевського» (1879), «Споминок молодих літ» (1874). Його перу належать і декілька просвітянських брошур.

Літ.: Споминки про життя і діяльність Володимира Барвінського. Л., 1884; Франко І. Нарис історії україно-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1984. Т. 41.

О. Хоменко