КУЗЬМЕНКО ПЕТРО (1831, м. Понорниця, тепер Чернігівської обл. — 1867 або 1874, х. Потітківський Коропського р-ну Чернігівської обл.) — поет, прозаїк, педагог, краєзнавець, фольклорист, етнограф.

Народився в родині дяка. Навчався в Чернігівській духовній семінарії, але курсу не закінчив. Став дяком, згодом учителював. Літературну діяльність почав із етнографічних статей у «Черниговских губернских ведомостях» («Сила родительского заклятия», «Суєверия и предрассудки»). У 50-х роках надрукував вірші («Ніч», «Підбитий журавель», «Неборак»). Тяжкі обставини життя призвели до того, що він «розстригся». У ці складні для нього часи написав російською мовою поему — пасквіль «Горбиліада». Фольклорні записи П. Кузьменка передрукували Б. Грінченко («Из уст народа»), І. Рудченко («Народные южнорусские сказки»). Шість віршів поета надрукував у «Хаті» П. Куліш, відзначивши їхню задушевну елегійність.

Поетичні публікації 60-х років (у «Основі») мають романтичні мотиви та образи. Схвально оцінена П. Кулішем балада «Погане поле» показова опертям на фольклорну основу, винятковою колізією й демонологічними уявленнями. Як прозаїк П. Кузьменко створив оповідання «Не так ждалося, да так склалося», що його високо поцінував Б. Грінченко.

Літ.: Грінченко Б. Д. Петро Кузьмєнко // 36. Харк. іст.-філол. т-ва в пошану проф. М. Сумцова. Харків, 1908. Т. 18.

В. Погребенник