КРАВЧЕНКО УЛЯНА (сир. — Юлія Шнайдер, 18.04.1860, м. Миколаїв, тепер Львівської обл. — 31.03.1947, Перемишль, тепер Пшемисль, Польща) — письменниця, педагог, одна із засновниць жіночого руху в Галичині.

Народилася в родині з українізованого німця, який служив комісаром і був помітною постаттю в суспільно-політичному житті Галичини. Батько помер рано, виховувалася в родині дядька О. Лопушанського — судового радника. Освіту здобувала спочатку вдома, потім — у Львівській учительській семінарії, яку закінчила 1881 р. Рано почала писати вірші, цікавитися українською драматургією, хоча дядько-москвофіл забороняв читати твори І. Котляревського, Ю. Федьковича, І. Франка.

Після закінчення навчання Уляна Кравченко вчителювала на Львівщині. Про ті роки залишила спогади «Із записок учительки». 1883 р. в журналі «Зоря» під егідою І. Франка друкується вірш «Згадай мене, милий». Відтоді й розпочинається довголітня дружба з відомим письменником, який відіграв велику роль у її творчій долі, допоміг їй влаштуватися вчителькою спочатку в Інституті василіянок, а пізніше у Львівській шестикласній українській школі для дівчат. Молода поетеса бере активну участь у громадському житті міста, знайомиться з Наталею Кобринською. 1885 р. виходить перша збірка ліричних поезій «Prima vera», підписана ще Юлією Шнайдєр. Вона позначена впливом І. Франка. За зв'язки з письменником і прогресивною інтелігенцією зазнала переслідувань, втратила посаду. Згодом учителювала в сільських школах Львівщини. З 1920 р. до останніх днів проживала в Перемишлі.

1891 р. побачила світ друга збірка поетеси «На новий шлях», підписана псевдонімом Уляна Кравченко. Вірші ці перейняті громадсько-політичними мотивами, звернені до тогочасного жіноцтва із закликом брати активну участь у суспільному житті.

Тривалий час її поезії друкуються лише в часописах та збірниках («Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Житє і слово» та ін.). Згодом виходять книжки для дітей та юнацтва «Проліски», «В дорогу» (1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). 1929 р. виходить третя збірка поетеси «В житті є щось», через два роки — «Вибрані поезії». Загалом у творчості Уляни Кравченко переважають ліричні поезії, пейзажна лірика, особливо сильно звучать мотиви туги за щастям, тривоги за становище трудящої людини, зокрема жінки, її нелегкої долі. Серед мотивів громадянських — ідея єдності двох частин України, патріотичного обов'язку. Невідома сучасному читачеві збірка «Для неї — все!» (Коломия, 1931) вмістила патріотичні вірші, стрілецькі мотиви («Під Кругами», «Вороги, як повінь...», «На стрілецьку нуту», цикл «З пісень летунів»), 1934 р. в Коломиї вийшла збірка письменниці «Замість автобіографії», яка являє собою своєрідну поезію в прозі. Перу Уляни Кравченко належите оповідання «Голос серця», автобіографічні нариси «Перший рік практики», «Із спогадів учительки» та ін. В останні роки життя (1939 — 1947) вона формувала збірку поезій, присвячених І. Франкові.

Особистий архів Уляни Кравченко знаходиться у відділі рукописів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України.

Літ.: Жук Н. Уляна Кравченко // Літ. в шк. 1960. № 2; Каспрук А. Творчість, окрилена Каменярем // Літ. газ. 1960. 19 квіт.; Коцюба О. Захисниця «робочих ідей» // Вітчизна. 1981. № 9; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. З останніх десятилітті XIX віку // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1984. Т. 41; Про Уляну Кравченко: Спогади О. Дзядик 11 Рад. літературознавство. 1987. № 3; Огриза Г. До творчих взаємин Уляни Кравченко з Іваном Франком 11 Укр. мова і літ. в шк. 1988. № 12; Царик Я., Шалайський В. Талановита вихованка Каменяра // Дзвін. 1990. № 4.

Р. Мовчан