КЛИМОВСЬКИЙ СЕМЕН (між 1690— 1700, Харківщина — кінець XVIII ст., с. Припутні, тепер у складі с. Мошоринє Знам'янського р-ну Кіровоградської обл.) — поет і філософ.
Один із найзагадковіших українських поетів, «козак-стихотворец». В «Пантеоне российских авторов» про нього пишеться, що «Климовський за сім грецьких мудреців був славніший і шановніший між побратимами його козаками, що він, наче натхненний Тітус, промовляв високо-штильними віршами, давав приятелям розсудливі поради». Даних про його біографію майже не маємо, але, з усього видно, мав академічну освіту. Традиція приписує йому пісню «їхав козак за Дунай», яка стала народною. В. Перетц зазначав, що пісня ця написана 7-складовим силабічним віршем з правильною строфою і що такий розмір — не рідкість у старій силабічній поезії. Пісня набула світової слави, варіації на неї створювали не лише українські та російські композитори й поети (зокрема, О. Пушкін), а й представники інших народів. Так, завдяки перекладові X. Тідге (1808) вона стала відомою в Німеччині, її обробляли Л. Бетховен, К. Вебер та ін.
1724 р. С. Климовський надіслав Петру І два публіцистично-поетичні твори, опубліковані вперше В. Срезневським 1905 р., — «Про правосуддя начальників» і «Про смирення найвищих». Твори мали соціально загострену спрямованість, й, очевидно, лише смерть Петра І врятувала їх автора від розправи. Обидва твори є цікавим зразком поєднання поетичної форми і суспільно-політичної думки. С. Климовський проголосив у них основним законом суспільного життя справедливість, стверджував, що основним джерелом державної активності має бути правда, без якої держава «підгниває і падає». Існують згадки про ще два твори С. Климовського — «Про дивні всеросійського монарха (Петра І) діла, про премудрість його і труди» і «Про пришестя короля шведського Карла XII на Україну і про зраду Мазепи» (цей твір теж було написано віршами), але на сьогодні вони не знайдені.
Літ.: Пашук А. Семен Климовський — український мислитель XVIII ст. // Філос. думка. 1971. № 4; Нудьга Г. Козак, філософ, поет // Нудьга Г. Слово і пісня. К., 1985.
М. Шевчук
