«ЗОРЯ ГАЛИЦЬКА» — перша українська газета в Галичині («Письмо повременноє для справ народних, політических і церковних, словесності і господарства сільського галицько-угорского і буковинсько-руского народа»).

Виходила у Львові з 15 травня 1848 р. щотижня, у 1849 — 1853 рр. двічі на тиждень. Була спочатку органом Головної руської ради, в перші роки видавалася народною мовою, кирилицею і частково гражданкою, друкувала статті й дописи з місць на суспільно-політичні, економічні та культурно-освітні теми, з історії і краєзнавства, обстоювала ідею національної самобутності і єдності українського народу. Знайомила читачів з творами нової української літератури (повість «Чайковський», оповідання «Мачуха та панночка» Є. Гребінки, вірш «Думка» М. Петренка, рецензія на повість «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненката ін.). Мала помітний вплив на активізацію літературного життя в Галичині, містила записи фольклору, описи народних звичаїв і обрядів, твори М. Шашкевича, М. Устияновича, А. Могильницького, О. Духновича, Р. Moxa, Л. Данкевича, Є. Згарського, переклади зі слов'янських та інших літератур. У 1850 — 1854 рр. видавалася на кошти Ставропігійського інституту, в газеті посилилися москвофільські тенденції, народна мова витісняється «язичієм». Під впливом критики передової громадськості з 1854 р. помітний поворот до народності, але чіткого спрямування видання не мало, втратило передплатників і з 9 квітня 1857 р. припинило існування.

Р. Кирчів