Танка, або "Коротка пісня" — п'ятивірш, що складається із чергування п'яти- та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у ІХ-Х ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (нагаута, седока тощо), розкрила свої можливості у творчості / "шести безсмертних" ліриків (Нарихіри, Коматі, Гендзьо, / Ясухіде, Кисена та Куронусі). Т. пережила віки, зазнавала постійної модифікації, нині вона посідає одне з чільних місць у новітній японській поезії (Масаока Сік і, Йосано Текхан, Ісікава Такубоку та ін.) поряд з новою віршовою тенденцією "сінтайсі" ("вірші нової форми"). Приклад Т. з доробку Ісікави Такубоку у перекладі Г.Туркоза:
