Історико-функціональне вивчення літератури — розділ літературознавства, в якому вивчається функціонування художньої літератури у свідомості читачів, динаміка сприйняття художніх текстів, біографій письменників, перебіг художніх тенденцій. Найчастіше тут мовиться про сукупність критичної рецепції, зафіксованої у рецензіях, статтях, наукових студіях та інших документах, сприйняття певних творів у межах відповідної доби, позначених естетичними цінностями, рівнем культури їхніх авторів та публіки, спроможних на адекватне (чи неадекватне) розуміння мистецьких явищ тощо. Трапляються випадки, коли потрібен час, аби певна художня подія здобула сподіване визнання. Подеколи витворюється "імідж" митця, що не завжди відповідає його іманентній сутності, скажімо, постать Т.Шевченка нерідко трактується за позалітературними критеріями (народницькими, більшовицькими, патріотичними тощо), глибоко вживленими у масову читацьку свідомість: пророк, "революціонер-демократ", просвітянин, "батько" і т.п. І.-ф.в.л. спрямоване не тільки на осягнення літературної класики, а й усього художнього процесу, його внутрішніх закономірностей.
