Парнас — гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово П. вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості, хоч подеколи автори вкладали в нього і дещо відмінний зміст, як-от М. Зеров, котрий писав у сонеті "Pro domo":
Класична пластика і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога.
Леконт де Ліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне сузір'я
Зведуть тебе на справжнє верхогір'я.
У початковому варіанті цього твору, що мав промовисту назву "Молода Україна", перший тривірш закінчувався таким рядком: "Оце твоя, Україно, дорога"; йшлося про напрям національного відродження українства у 20-ті роки. Згадані тут поети Л. де Ліль (збірка "Античні вірші") та Ж. Ередія (збірка "Трофеї") — французькі поети-"парнасці", які орієнтувалися на довершену культуру поетичного мислення, протистояли духовній варваризації суспільства, видавали "Сучасний Парнас. Збірник нових творів" (1866), звідки й отримали назву "парнасці".
