Відсторонення — художній прийом за суттю протилежний до уособлення. Якщо уособлення оживлює неживі предмети, персоніфікує фізичні явища, то В. представляє психічні процеси, стани як фізичні явища, зображує їх як нібито самостійно існуючі. За структурою В. — вид метонімії:
Тріпонуться слова, мов бджоли на дощі,
вривається розмова, ледве розпочата,
спалахують думки й ховаються мерщій,
і погляд, мов метелик, ясний і крилатий (Б.-І. Антонин).
У першому і другому рядках маємо метафоричні порівняння, в яких такі духовні субстанції, як "слова" і "погляд" опредметнені, діють наче самостійно, бо їхню предметність увиразнює порівняння. У третьому рядку "Спалахують думки" — образ грунтується на В. від людини її психічного явища ("думки"), яке заміщує цілість - духовний стан схвильованої людини. В. не можна ототожнювати з одивненням, яке тільки спирається на В. як свій механізм: образ, збудований на В., активізує сприймання читача, видається дивним.
