Словник літературознавчих термінів

Загадка (від "гадати" — думати, вгадувати) — жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі. 3. вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини (та й дорослих), практикованої етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й почасти містить у собі філософський зміст ("Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте да без цвіту?), пов'язується із міфологічним світобаченням: "Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, сльози роняла; / Місяць бачив — не підняв, сонце встало і забрало" (роса). 3. характеризується яскравою пластичною образністю, багатством алітерацій та асонансів, вишуканою поетичністю:

Через Дунай глибокий

Біг кінь білобокий.

Як упав, заіржав —

Білий світ задрижав (гроза, грім).

Збирання та видання 3. почалося у першій половині XIX ст.: Ількевич Г., "Галицькії приповідки і загадки" (Відень, 1841); Семеновський О., "Малороссийские и галицкие загадки" (К., 1851. — т.І; 1872. — т.П»; Номис М., "Українські приказки, прислів'я і таке інше" (1864); Чубинський П., "Труды этнографическо-статистической экспедиции..." (1877. — Т.І. — Вип.2) та ін. І.Франко — автор першої, на жаль, незакінченої розвідки про українські загадки "Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних" ("Зоря", 1884, ч. 15-20). В українській фольклористиці 3. — мало вивчений жанр. 3. не тільки вплинула на творчість окремих поетів, які написали відповідні авторські твори (Л.Глібов, Ю.Федькович, І.Франко, С.Васильченко та ін.), вона складає основу поетичних тропів — метафори, метонімії, оксиморону і т.п., що засвідчує лірика П.Тичини, Б.-І.Антонича, В.Голобородька, І.Калинця, Віри Вовк, М.Воробйова, М.Григоріва та ін. Яскравий приклад 3. із поетичної спадщини В.Свідзинеького, де вона набула високої художньої культури:

Під голубою водою

Живу я, живу...

Золотоокий рибак надо мною

Закидає сіть огневу.

Крізь принадливі очка — знаю —

Не раз, на два я промкнусь,

В баговінню садів погуляю,

А колись таки попадусь.

Спопеліє, застигне смутно

Жовтава-зоря в імлі.

Ніч надійде нечутно

І не знайде мене на землі.