Літота (грецьк. litotes — простота, помірність) — троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М.Вінграновського "Поїхали у Сквиру, на гриби...", котрий у пуанті розкривається трагічним завбаченням:

Ми карасів наловим до обіду

І серцем захмелієм як на те,

І так поїдемо, і зникнемо без сліду,

Що й коров'як на нас не зацвіте.

Л. вживається в різних родах літератури, зокрема і в прозі (оповідання Марка Вовчка "Сестра": бабуся "малесенька, ледве од землі видно"). Л. притаманна народному світосприйманню, зафіксованому у фольклорі (казки "Котигорошко", "Яйце-райце" та ін.), мотивами якого живиться література.