Лубкова література — дешеві масові літературні видання з ілюстраціями. Поширювалися в Україні (та Росії) з другої половини XVIII ст. Спочатку на лубках (липовому лубі), містили віршові та прозові ілюстровані тексти (адаптовані тексти рицарських романів про Бову Королевича, Єруслана Лазаревича та ін., житій святих тощо). З'являлися співаники ("Молодий чумак", 1884; "Сліпий кобзар", 1883), сонники, побутові сцени ("Била жінка мужика"), навіть романи ("Іван Степанович Мазепа, малоросійський гетьман"), переклади з М.Гоголя ("Розбійник Тарас Чорномор", "Пригоди отамана Урвана"), творів класики (В.Шекспір, І.Котляревський та ін.). Л.л. мала певні дидактичні функції, залучала простолюд до читання, однак відзначалася невисоким художнім рівнем, орієнтувалася на нерозвинені естетичні смаки.
