"Громада" — українська громадсько-політична збірка, яку 1878-82 видавав у Женеві М. Драгоманов на кошти київської Старої громади, перше українське емігрантське безцензурне видання, засноване за прикладом Герценівського "Колокола". Всього вийшло 5 номерів (№3 складався лише з однієї повісті Панаса Мирного "Лихі люди"). У першому номері викладалася мета й програма видання: розповідати про минуле й сучасне життя українського народу, знайомити з життям інших народів для того, щоб поширювати позитивний досвід розвитку науки і визвольних рухів, відстоювати загальнолюдські ідеї гуманізму, соціальної й національної свободи людини і народів. Різноманітні "Вісті І України" у 2-му номері були систематизовані в трьох рубриках: 1) "Здирство — Багаті й бідні": "Поділ землі", "У наймах", "Мошенства панів і підпанків"; 2) "Начальство": "Крестьянське начальство", "Царське начальство", "Земства"; 3) "Темнота": до широкої інформації додана стаття М.Драгоманова "Народні школи" з основною ідеєю — освіта і виховання рідною мовою. Тут же вміщена ґрунтовна розвідка М.Драгоманова "Україна і центри". Основу змісту четвертої збірки становила фундаментальна праця М.Драгоманова "Шевченко, українофіли і соціалізм" та ряд його полемічних заміток про відгуки російської і польської преси на перші випуски "Г.". Подавалася широка інформація про соціалістичний рух у Києві, земства на Чернігівщині, про "біржові мошенства та запродану печать", бібліографічні замітки, а також стаття Ф.Вовка "Т.Г.Шевченко і його думки про громадське життя". Останній номер продовжував публікувати "Звістки з України", зокрема про селянські заворушення, містив статистичну статтю В.Навроцького "П'янство і пропінація в Галичині". З підготовкою спеціального однойменного журналу збірка припинила свій вихід.