Ілюстративність у літературі (лат. illustro — освітлюю, роз'яснюю) — надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. — своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін "лакувальна література" для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. в літературі була спрямована книжка Л.Новиченка "Не ілюстрація — відкриття" (1967), де він писав: "Всі ми дуже добре знаємо, що мистецтво відображає життя зовсім не в спосіб простого ілюстрування", — але при тім визнавав, що "всупереч власним намірам ми нерідко в своїх студіях зводимо літературу до ролі безхитрісного ілюстратора історичних подій і процесів, забуваючи, що всяке справді художнє зображення дійсності є більшим чи меншим відкриттям". Справжні причини І. в українській літературі 30-80-х були пов'язані з доктриною соціалістичного реалізму.
