"Ми" — літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця — група "Танк". Група "Танк" зорганізувала видавництво "Варяг" (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С.Гординського, В.Ольхівського, А.Крижанівського та ін. українських письменників, "Бібліотеки українського державника", видавало літературний неперіодичний журнал "Ми" (1933-37 — у Варшаві, а з № 7 (1937-39)— у Львові. Видавець М.Куницький). Група і журнал відіграли важливу роль у розвитку української літератури на території Польщі перед 2-ю світовою війною, Засновниками групи були Є.Маланюк, А.Крижанівський, Наталя Лівицька-Холодна. Увійшли до неї українські письменники, що проживали у Варшаві (ширше — Польщі), львівська літературна молодь, що припинила свої стосунки з "Вісником" Д.Донцова (ЛНВ). На сторінках квартальника "Ми" друкувалися твори Б.Лепкого, А.Крижанівського, Є.Маланюка, Ю.Косача, Наталі Лівицької-Холодної, М.Руд-ницького, С.Смаль-Стоцького, С.Гординського, Б.-І.Антонича, В.Ольхівського, Я.Дригинича, М.Доленги, Ю.Липи, І.Дубицького та ін. До 1937 журнал видавався кожних півроку, у 1939 — раз на два місяці. Його редакторами були журналісти І.Дубицький, Б.Ольхівський, письменник А.Крижанівський. Художнє оформлення здійснював чоловік Наталі Лівицької-Холодної і син визначного маляра-імпресіоніста П.Холодного (старшого), маляр і графік П.Холодний (молодший). У першому номері журналу, в есе "Європа і ми" М.Рудницького була викладена програма засновників видання: орієнтація не на донцовсько-липівську заангажованість літератури, а на її естетичні вартості. Журнал був високо оцінений польською критикою.