Ансамбль книги (фр. ensemble — разом) — певна сукупність результатів літературно-художньої, історико-філологічної, науково-публіцистичної, образотворчої і художньо-промислової діяльності, що утворюють ідейно-естетичну єдність. Означаються три типи ансамблів книги: 1 — містить тільки твори художньої літератури, функціонально зорієнтований на максимальний ідейно-емоційний вплив самого тексту художнього твору і оперативність включення його в актуальний контекст; 2 — ілюстровані видання художніх творів; 3 — найповніший за складом, включає поряд з можливими ілюстраціями більш чи менш значний обсяг супутніх текстів, історико-філологічних, літературно-публіцистичних та ін. Перший тип А.к. адекватно використовується при перших виданнях сучасних творів (особливо прози), автори яких не бажають представляти читачеві свої ідеї і образи так чи інакше проінтерпретованими (критиком, ілюстратором). Найпродуктивніше виявляє себе цей тип А.к. в часи підвищеної політичної активності суспільства (визвольні рухи, захист рідного краю); при цьому до масового книговидання добираються твори, поетика яких типологічно суголосна з історико-психологічними домінантами в умонастроях суспільства. Чинність вимоги історико-типологічної відповідності в системі "поетика — суспільна психологія" виразно спостерігається на книгах, що їх випускало видавництво "Західна Україна" в 1927-33. Другий тип А.к. — ілюстровані видання творів художньої літератури — приводить в ідейно-емоційну взаємодію різні види мистецтва: художнє слово й малярство, найчастіше — графіку. Інтерпретаційні ресурси ілюстрації породжують ефект ідейно-емоційного резонансу за умови історико-типологічної відповідності між поетикою літературного твору і характером зображення в ілюстраційних компонентах А.к.; порушення цієї умови спричиняється до розриву між словесно-образним і візуально-ілюстраційним рядами, до самодостатності графічного ряду, для появи якого літературний твір став тільки приводом (див.: Ілюстрація). Третій тип А.к. складається у процесі взаємодії різних форм суспільної свідомості — мистецької (образне слово) і наукової (історико-філологічне знання, публіцистика, критика). Цього типу ансамблі формуються, як правило, не при перших виданнях художнього твору, а згодом, інколи вже тоді, коли поетика твору в новому культурному контексті відчувається як інотипна, сформована в ідейно, емоційно відмінному часопросторі. Тим самим актуалізується потреба історико-наукового оснащення А.к., яким забезпечується адекватна рецензія твору. Найповніше задовольняє цю потребу академічне видання.
