Синтагма (грецьк. syntagma — разом побудоване) — назва первісної семантико-синтаксичної та ритмічно-мелодійної одиниці. С виникає під час мовлення і полягає у членуванні висловлення на окремі смислові єдності, які акцентно-увиразнюються посиленням останнього наголосу та паузою:
дзвінок
вже тричі
вічність —
не переживеш... (Т. Мельничук).
Слово "тричі" пов'язане з контекстом та семантичною ситуацією слів "дзвінок" та "вічність", помітно розширює смислове значення ліричного сюжету, почленованого на взаємоперехресні С
