Терцина (італ. terzina, від terza гіта —- третя рима) — строфа з трьох рядків п'ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т.д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Вперше застосована у "Божественній комедії" Дайте Аліг'єрі, широко використовувана і в українській поезії:

[...] Перехопило дух. Жахлива мить! а

Я лічуся у безодню, у геєну, б

де небуття, де темний хаос спить. а

Я бачу вічну темряву страшенну, б

і серед тиші чорної небес в

пишучу руку великовогненну б

і троє слів: мене, текел, фарес*. в

(М.Драй-Хмара).

Т. називають і окремий ліричний невеликий за обсягом твір (Б. Лепкий "Терцина"), фрагмент до поеми (вступ до поеми "Мойсей" І.Франка), частину епопеї (2-ий розділ "Попелу імперії" Юрія Клена) тощо.

* Мене, текел, фарес — "полічено, зважено, поділено", — напис на стіні бенкетної зали вавилонського царя Валтасара.