Дадаїзм — авангардистська літературно-мистецька течія, виникла 1916, назву отримала завдяки румунському поетові Т.Тцарі, котрий віднайшов слово "дада" у словнику Ларруса, де воно мовою негритянського племені кру означало "хвіст священної корови", а італійською — "дитячий дерев'яний коник" і водночас — "годувальниця".

Поставши при цюріхському "клубі Вольтера", де групувалися німецькі письменники (Г.Баль, Р.Гюльзенбек, Г. Арі та ін.), Д. швидко поширився у Швейцарії, Франції, США, викликавши зацікавлення і серед малярів (П.Шкассо, В.Кандинський, М.Дюшан, К.Швіттерс та ін.). Д. схилявся до абсолютизації авангардистських принципів, до створення художньої форми позахудожніми засобами (колажі з клаптів шпалери чи фрагментів друкованої продукції, предметні комбінації, елементи стихійної словотворчості у поезії, посилення какофонії у музиці і т.п.), мав свої різновиди, зокрема "мерцизм", заснований поетом і малярем К.Швіттерсом. Епатацію (відхід від загальноприйнятих норм) традиційних смаків дадаїсти доводили до крайніх меж, свідомо організовували скандальні літературні вечори "хімічної", "гімнастичної" чи "сатиричної" поезії, прагнучи розширити її зображально-виражальні можливості явищами та предметами позамистецької сфери. У 1919 Д. виник у Парижі, закладаючи основи новому авангардистському напряму — сюрреалізму.

 Відгомін Д. спостерігався і в українському авангардизмі:

 уо

маленький хлопчику

прижмурюєш очі

і смокчеш

 аа аа

уо хлопчику

 їж

 уо

твоя цицата ненька

 вся обійми

вся любое (Г. Шкурупш).