Рондо (фр. rondeau — круглий) — назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури. Основним вважається канонічне Р. з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (XVI ст.). Відомі також Р. з одинадцяти та п'ятнадцяти рядків ("Осіннє свято" М. Рильського), а також — складне Р. з чотиривіршів із обов'язковим повторенням послідовно кожного рядка першого катрена як підсумкових рядків наступних катренів. Повторювані слова витворюють своєрідний лейтмотив Р. В поетичній спадщині А. Казки трапляються цікаві приклади цієї рідкісної, як на українську поезію, віршової форми — і п'ятнадцятирядкової, і складної:

Де захват мій бурхливий, наче море? а

Де перша ніжність, перше з щастям горе? а

Минуло все. Розвіялось — мов сон... б

І хоч зривався з уст тоді прокльон, б

Але життя знов вабило просторе. а

На герць я закликав: "Гей, хто поборе?!" а

Не знаючи, що єсть життя закон, б

Що й дужого закутає в полон... б

Де захват мій?.. (а)

І ти вгадаєш вже, кохання зоре? а

Та як же віл мій в темряві розоре а

Належного мені лану розгон?.. б

Де сонце мрій — життя мого вогонь? б

Та ще про що питаєш, серце хоре, а

— "Де захват мій?" (а)

У XIV—XV ст. терміном "Р." почасти називали тріолет.