Дисонанс (фр. dissonance, від лат. dissono — недоладно, негармонійно звучу) — неблагозвучність у віршованому тексті, зумовлена вимогами віршового розміру, збігом приголосних (див.: Зіткнення, або Анадиплозис). Таке явище не часто трапляється в українській поезії: "...сиве павутиння в'є павук й в вікні від дотиків охлялих рук блідо-рожеві спіють баклажани" (Б.-І.Антонич). Дисонансом також називають неточну риму, де суголосні лише приголосні звуки:

 І була кинута остання пляма.

 І розповзлась блуканно безмежна тінь.

 Увесь світ видавсь як жорстока яма,

 І просунув хтось обережно блискуче кружало і наказав: глянь

(М. Семенко).