Як палкий патріот і сучасник тих подій автор «Слова...» відбирає найяскравіші епізоди походу Ігоря, передусім ті, що дають змогу зробити висновок про причину поразки руської дружини. Композиційно «Слово...» складається з оповідних сцен про похід Ігоря та його поразку (виступ, об'єднання полків, перша переможна і друга невдала битви, полон Ігоря і його втеча), а також авторських публіцистичних роздумів і поетичних картин (звернення до «віщого» Бояна, розмірковування про поразку русичів, «золоте слово» Святослава тощо). Обидва плани (розповідний і публіцистичний) об'єднані наскрізною патріотичною ідеєю — закликом руських князів до єднання, до династичної солідарності заради єдності і процвітання Руської землі.
«Руська земля», «русичі», «дружина Ігорева» — це опорні слова «Слова...», сповнені для автора і- його покоління невимовної любові, радості й водночас жалю. Сконцентрувавши в собі силу авторського почуття, вони випромінюють у тексті відповідну енергію. І хоч основний тон розповіді елегійний (бо ж чорна земля «костями была посьяна, а кровію польяна», русичі «полегоша за землю Рускую»), проте у підтексті струмує оптимістичний заряд: є на Русі воїни, здатні зберегти силу і велич рідної землі. З героїчним пафосом оспівуючи руських воїнів, автор печалиться розбратом серед князів, бо від них залежало благополуччя рідної землі, бо цей розбрат призвів до поразки і кровопролиття. Широкий політичний кругозір, масштабне бачення історичних подій дали змогу авторові піднятися над інтересами того середовища, яі«- він сом представляв,— вищих класів. Він прославляє достоїнства лише окремих хоробрих мужів, у цілому ж картає князів за егоїстичне славолюбство, розбрат, вивищуючи із загалу хіба що Ігоря, Всеволода і Святослава.
Образ київського князя Святослава у творі ідеалізується свідомо, навіть з деяким відступом від історичної правди. І це зрозуміло, адже Святослав представляв верховну владу, Київ як центр не тільки територіального, й морального об'єднання руських земель. А тому й постає він як мудрий політик, достойний своєї землі правитель, що, як батько, печалиться недостойними ділами дітей своїх, його любов до співвітчизників, як і ідея твору, розкривається в «золотому слові», зі сльозами змішаному, в якому Святослав закликає русичів постояти «за землю Рускую». Отже, «віщий» сон і «золоте слово» князя Святослава в ідейно-смисловому і композиційному плані є центральним епізодом «Слова о полку Ігоревім», оскільки в ньому сфокусовані головна думка й настрої твору.