У деяких творах експозиційні моменти не прив'язуються до певної точки сюжету, а розсіюються по всьому тексту — у мові персонажів, автора чи оповідача, у спогадах, асоціаціях. Це посилює драматизм оповіді («Тигролови» І. Багряного, «Твоя зоря» Олеся Гончара).
Є твори, в яких дія починається із зав'язки, як, наприклад, у поемі Т. Шевченка «Єретик», у новелі В. Стефаника «Новина». Таке порушення традиційного розташування сюжетних елементів дає авторові змогу тримати читача в напрузі, аналізувати причини й наслідки зображених подій, осягнути глибинні порухи душі героїв. Відсутність у творі того чи іншого елемента сюжету має важливе змістове значення, оскільки необхідною є й та «нульова» інформація, яку він несе, бо теоретично цей елемент потрібний. Загалом розташування складових частин сюжету залежить від творчого задуму письменника, того життєвого матеріалу, що ліг в основу твору.
У багатопланових творах зав'язка, кульмінація і розв'язка є в кожній сюжетній лінії («Місто» В. Підмогильного, «Циклон» Олеся Гончара), у хроніках неможливо виділити ці вузлові моменти, але інколи вони спостерігаються в окремих епізодах, що входять до складу хронік.