Кожний письменник має свій індивідуальний стиль, який дає йому змогу створити оригінальний художній світ. Одна і та ж тема, наприклад людина і земля в умовах соціально-економічного гноблення, по-різному вирішується у «Кайдашевій сім'ї» І. Нечуя-Левицького, «Землі» О. Кобилянської, «Fata morgana» М. Коцюбинського. Адже кожен з названих письменників своєрідно художньо реалізує її залежно від творчих принципів, естетичних уподобань, авторського задуму тощо.
Індивідуальний стиль В. Винниченка відзначається зверненням письменника до тем краси, моралі, мистецтва, людини і природи, людини і громади. Його персонажі змальовуються уже сформованими, і їхні характери розкриваються поступово, через художнє дослідження поведінки, дій, вчинків. Деталі, описи, герої нерідко контрастні (краса і сила, духовність і внутрішня пустка, дійсність і мрії тощо).
Письменник зображує вир життя, конфлікти, непевність, психологічні парадокси. Він любить залучати читача до співпраці засобом несподіваного закінчення творів, особливо оповідань (наприклад, «Студент»). Найяскравіше індивідуальний стиль В. Винниченка виявляється в мові. Вона щира, енергійна, багата. Письменник не рафінує її, а збагачує рідковживаними словами (сьорбати, чвокнути), народною говіркою.
Художник з яскравим індивідуальним стилем засвоює досвід своїх попередників, і його неповторна манера письма виявляється в мові, зображенні предметного світу, історичних подій, морально-психологічного стану людини.