Помітний внесок у розвиток української драми внесли ! М. Старицький («Ой не ходи, Грицю», «Не судилось!», «Талан»), М. Кропивницький («Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай, або ж Павук»), І. Карпенко-Карий («Наймичка», «Бурлака», «Безталанна»). Якщо М. Старицький і М. Кропивницький осмислювали побутові теми в романтичному ключі, розраховуючи на емоційне захоплення глядача, то І. Карпенко-Карий вніс у драму реалістичне зображення героя на тлі його оточення, позначене глибоким психологізмом. Напруженою дією, цікавою інтригою, витонченим проникненням у внутрішній світ героя відзначаються драми В. Винниченка «Щаблі життя», «Дисгармонія», «Гріх». «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Закон» та інші, в яких порушено чимало моральних проблем. Перу М. Старицького належить і такий різновид драми, як драма історична («Облога Буші», «Богдан Хмельницький». «Маруся Богуславка»).
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ
Який із драматичних жанрів «наймолодший»?
Такі жанри драматичного роду, як трагедія і комедія, виникли ще в Стародавній Греції, пройшли довгий шлях розвитку, змінюючись при цьому у багатьох своїх рисах, і безроздільно панували до середини XVIII ст. У середині XVIII ст. виникає власне драма — твір, в основу якого покладено певний життєвий конфлікт, розгортання якого позначене і трагічними, і комічними моментами. Недаремно відомий французький філософ і письменник Д. Дідро, теоретик цього нового жанру, визначив драму як щось середнє між трагедією і комедією. Він зруйнував класицистичні уявлення про героя трагедії і комедії (відповідно у першій перевага віддавалася персонажам аристократичного походження, а в другій — простим, звичайним людям), поставив вимогу реального зображення життя, яка найповніше могла реалізуватися саме у драмі. Виникнення і становлення драми тісно пов'язане із зверненням письменників до сучасної їм соціально-побутової тематики.