Ця поезія знана як народна пісня. Вона друкується чи не в усіх пісенниках, звучить зі сцени і в професійно-академічному, і в аматорському виконанні, зворушуючи красою ліричного почуття й чарівною мелодією. Проте мало хто знає, що цей улюблений народний романс належить до пісень літературного походження, а ім'я автора, Костянтина Думитрашка, відоме небагатьом.
В історії української літератури К. Думитрашко потрактований як наслідувач «Енеїди» І. Котляревського завдяки бурлескно-травестійній поемі «Жабомишодраківка», хоч писав він також інші поетичні твори — балади, вірші, романси. Як і І. Котляревський, К. Думитрашко для своєї поеми узяв за основу античний зразок, про що сам зазначив у заголовку: «Гомерова жабомишодраківка з греческого лиця на козацький виворот на швидку руку перештопана».
Поема була свого часу популярною і поширювалась у рукописних списках, як і деякі інші твори автора. Майже весь творчий доробок К. Думитрашка увійшов до рукописної збірки «Копитьковы вирши и писни» (Золотоноша, 1848), частина з яких і сьогодні не надрукована.
К. Думитрашко (1814—1886, літ. псевдонім О. Д. Копитько) — виходець з Полтавщини, син священика. Продовжуючи сімейну традицію, також здобув духовну освіту. Працював викладачем російської словесності в Київській духовній академії, де користувався симпатією як знаючий педагог і цікава особистість: писав поетичні твори, займався музикою, живописом. Саме цим звернув на себе увагу Т. Шевченка. Відомо, що великий Кобзар відгукувався про свого сучасника як про «безперечно обдаровану людину» і одного із своїх друзів змусив вивчити напам'ять вірш К. Думитрашка «Часи».
У літературу К. Думитрашко прийшов у 30-ті роки, в часи романтичного зацікавлення народною поезією, звичаями, історією. Саме записами двох народних пісень («Ой у полі криниченька», «Ой їздив чумак сім год по Дону») і віршем «Золотоноша» він дебютував як поет, фольклорист у російському журналі «Маяк». Його інтерес до народної творчості був глибоким: К. Думитрашко не тільки записував народні пісні, думи, він створював на їх основі свої поетичні твори, а також писав статті з фольклору й етнографії («Святочні колядки і вірші», «Іван-Купала»). Окремі записи К. Думитрашка використав М. Максимович при укладанні «Сборника украинских песен».
Глибоке проникнення в зміст і поетику народної пісні, в її ритмомелодійні особливості й обумовили нев'янучість поезії «До карих очей» — цікавого зразка романсової лірики середини XIX ст. (написана 1854 p.). Інтимний світ закоханої людини, життя її серця, сповненого тугою за милою, прагненням кохання, щастя — це одвічна тема. Саме тому вірш «До карих очей», що став романсом під назвою «Чорнії брови, карії очі», хвилює й сучасного читача.