Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її,—
Знов молодість не буде!»
О. Олесь
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
В. Сосюра
У деяких поезіях можна знайти певні вказівки на фабулу:
Вже червоніють помідори,
І ходить осінь по траві...
М. Рильський
Тут поет окреслює контур часу — це осінь, коли «червоніють помідори», «айстри квітнуть під небом синім», «баштан жовтіє понад яром». Далі координати часу не такі конкретні: «це було в якійсь країні, але не знаю я, в якій». Вони спонукають читача до роздумів над сенсом людського життя, його наповненістю, його плинністю:
І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя.
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.
Інший тип поезій характеризується конкретними часово-просторовими обставинами дії, у них поєднуються ліричні та описові елементи, як, наприклад, у творі В. Сосюри:
І пішов я тоді до Петлюри,
бо у мене штанів по було.
Скільки вас, отаких, через журу
покидали востаннє село!
Ми пройшли золотими ланами,
крізь огонь і синяву пройшли,
та навіки, паніки за нами
оселедець, погони і шлик.
Може, серце порвали — не знаю;
може, серце порвали в бою...
Як заграють «Ви жертвою пали...»,
Головою об мури, я б'юсь...
І підходить товариш до мене,
мов дитину, під руки бере...
О моя Революція, нене,
може, син твій од болю умре.
Але в усіх цих творах вихідною сюжетною точкою є стан героя, емоційне переживання ним певних вражень буття.