Наш оберіг ішов із землі. Коли нас скіфами ще звали. І талісман той берегли, І щастя в доленьці шукали. Або коли була війна, І ворог йшов на схил Дніпровий, Чи то котилася чума, Чи хтось був дуже тяжко хворий... О. Онищенко
Жодне свято в наших предків не обходилося без речей, що не лише символізували певні почуття, уявлення тощо, але й були покликані захистити від злих сил, натомість забезпечити здоров'я, добробут і спокій у родині. Це так звані обереги. Вони супроводжували давніх українців у повсякденному житті, але особливо активну участь брали у святкуваннях. Для наших прабабусь і бабусь великодня крашанка, весільний рушник, паляниця, вишиванка, обручка, пучечок певного зілля тощо були не просто предметами, а знаками добра й сили, заступниками від нещасть — вони були оберегами.
ЯК У ХАТІ ВИТИНАНКА, ТО Й ДОБРО СТОЇТЬ НА ҐАНКУ (витинанка)
ХАЙ СТЕЛИТЬСЯ ВАМ ДОЛЯ РУШНИКАМИ (рушник)
ХРЕСТА В ДУШІ НОСИТЬ НЕ ВАЖКО (хрест)
ЛІС І СЕБЕ ЧИСТИТЬ, І ЛЮДИНУ НАСТАВЛЯЄ (рослини)
ЯК ВЕЛИКДЕНЬ НА ДВОРІ, ТО Й ПИСАНКА НА СТОЛІ (писанка)
ШАНУЙ ОДЕЖИНУ. А ЛЮДИ - ТЕБЕ (одяг)
ХЛІБ І НА НОГИ СТАВИТЬ (хліб)
ДЕ КРАПЛЯ ВОДИ ВПАДЕ, ТАМ СТАДО ВОЛІВ СТАНЕ (вода)