Не дай, Боже, в чужій, хаті жити, в чужій печі палити.

Мабуть, не випадково автори численних художніх творів звертаються до образу мальовничої української хати, що потопає у смарагдовій зелені та сніжно-білому цвіті вишневого садочка. Біленька й чепурна, дбайливо підведена глиною, вона привітно дивиться на вас своїми віконцями й ніби запрошує завітати.

І це дійсно так. Можливо, тому, що хата для українця завжди була не лише місцем мешкання, але й святинею.

В ПОРОЖНІЙ КАТІ СУМНО Й НОЧУВАТИ (інтер'єр)

ДОБРА РІЧ ЯК Є В ХАТІ ПІЧ (роль печі)

У СВОЇЙ ХАТІ Й ВУГЛИ ПОМАГАЮТЬ (червоний кут)

ХАТА - ЯК ВІНОЧОК, ГОСПОДИНЯ - ЯК КВІТОЧКА (декоративне оздоблення хати)

ЯК ЗБУДУЄШ, ТАК І ЖИТИМЕШ (житлова обрядовість)

БІЛЯ ГРАНИЦІ НЕ ГОДИТЬСЯ БУДУВАТЬ СВІТЛИЦІ (місце для нового будинку)