ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
Куліш Микола Гурович (1892-1937)
Микола Куліш належить до «командної» верхівки митців Розстріляного Відродження — поруч із Тичиною, Хвильовим, Рильським, Довженком і Курбасом. їхніх одноліток, він дебютував дещо пізніше, разом із молодшою на 10-15 років групою нових могутніх талантів на чолі з Бажаном і Яновським. Тому, як і ті молодші, мав дуже короткі терміни для творчого самовияву: це 1926-1933 pp., коли настала друга і остання — критична фаза Відродження.
Народився 6 грудня 1892 р. у селі Чаплине Дніпровського повіту (центр Олешки) на Херсонщині. Суворі іспити степового дитинства — найми з восьми років, злидні селянської родини (батько Гурій наймитував), рання смерть спрацьованої матері, життя в сирітському будинку — не перешкодили упертому і надзвичайно здібному й охочому до науки хлопцеві закінчити сільську школу в Чаплиному (1901-1905) і вищу початкову школу (1905-1909) та приватну гімназію (1909-1913) в Олешках.
1914 p., маючи добру класичну середню освіту, Куліш вступає на історико-філологічний факультет Одеського університету.
Перша світова війна перевернула його далекосяжні освітні плани, і він, закінчивши школу, два роки (від осені 1915 до осені 1917) воює на протинімецьких фронтах коло Вільно, на Волині, в Галичині. Куліш був лицарем і в любові, і у війні.
Куліш був свідком страшного голоду в степовій Україні 1921 p., який навіяв йому тему його першої драми «97», що її він закінчив уже в Одесі.
1925 р. із таким самим успіхом пройшла в театрах України та інших республік друга драма Куліша «Комуна в степах». Обидві п’єси мали пропагандистський характер, стиль їх був натуралістично-побутовий, і хоч у них видно було іскри справжнього таланту, та все ж вони не віщували ясно в Куліші майбутнього великого драматурга.
Тим часом Курбас уже приготував до вистави новий шедевр Куліша — політичну комедію «Мина Мазайло» — нищівну комедію-сатиру на: 1) малороса (міняє своє українське прізвище на російське Мазєнін задля успіху у службовій кар’єрі); 2) російський великодержавний шовінізм (тьотя Мотя Разторгуєва із Курська патронує русифікацію Мазайла); 3) анахронічний український націоналізм (дядько Тарас із Києва); 4) духовний інфантилізм комсомольської молоді.
Лицемірство московської політики українізації України Куліш показує крізь призму ділових персонажів п’єси: 1) малорос-кар’єрист Мазайло: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади». 2) дядько Тарас: «їхня українізація — це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попереджаю!» 3) мокій (син Мазайла, гордий із свого українського прізвища і патріот українізовуваної УРСР): «Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів одних лише селян українців, хто?» 4) тьотя Мотя із Курська: «Та в днях Турбіних (антиукраїнська п’єса Булгакова, що йшла тоді в МХАТі у Москві) Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна...» Мокій: «Що-о?» Тьотя Мотя: «СРСР...»
ЗВЕРНИ УВАГУ
Від 1924 р. «97» ставилась у Харкові та інших містах України, а пізніше і в інших республіках СРСР, створивши Кулішеві репутацію «основоположника української радянської драми».
Тут усі чотири супротивні собі персонажі «склалися» своїми почуваннями на об’єктивну правду, а наївний молодий Мокій у негативній формі несвідомо спророкував страшний факт винищення мільйонів українських селян, що стався вже через три роки після прем’єри «Мини Мазайла».
Кулішеві ще восени 1933 р. вдалося разом із Курбасом виставити в «Березолі» його нову п’єсу «Маклена Граса», писану ним 1932-1933 рр. Щоб це могло статися, Куліш оминув українські теми, помістивши дію п’єси в Польщі на тлі економічної кризи. Пружиною дії є збанкрутований біржовий маклер Зброжек із його демонською пристрастю гравця, який пускає у гру не тільки чужу, а й власну смерть, щоб здобути посмертну страхову премію.
Десятилітня дівчинка — жебрачка Маклена, — щоб урятувати свого батька — робітника — від голодної смерті, приймає пропозицію Зброжека вбити його за невеличку плату. На тлі гри демона і трагедії янгола, що мусить убити, виростає образ пропащого поета Падури, що спить у собачій будці і грає на окарині — глиняному інструментику — про самотню закинену в світі душу — в порожню ніч, на холодний місяць.
Політбюро ЦК КП(б)У і верхівка НКВС, у супроводі сотні озброєної охорони на тільки для них влаштованому перегляді вистави могли усвідомити, що п’єса не про Польщу, а Україну, що демонський збанкрутований гравець — це вони самі, Маклена — український народ, поет Падура — сам Куліш, а п’єса задумана і виставлена як лебедина пісня великого драматурга великого театру.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
«Мина Мазайло» — класичний зразок політичної комедії «дискусійного» жанру. Діалоги, репліки діють (як каже одна Кулішева ремарка в п'єсі), «мов шаблі». Багатство специфікованої за персонажами мови надзвичайне. Багатогранне Кулішеве слово раз у раз розривається, мов бомба, зрушуючи дію на сцені і регіт у залі. Персонажі схоплені в таких найсуттєвіших і оголених їх рисах, що ціла низка типів залишилась у пам'яті глядача, немов маски старого вертепного українського театру. Куліш виявив тут себе також майстром гротеску і пародії.
ЗВЕРНИ УВАГУ
«Маклена Граса» після сьомої вистави спеціальною ухвалою ЦК партії була заборонена, «Березіль» ліквідований, Курбас, а потім і Куліш заарештовані і заслані на північну російську каторгу як вороги народу.
