Т. Бабійчук,

викладач

Бердичівського педагогічного коледжу

Метод літературних проектів передбачає групову діяльність студентів під керівництвом викладача (викладач у ролі консультанта). Цей метод спонукає студентів до «глибокого і свідомого занурення у текст, до вміння вести діалог «читач — художній твір», «читач — автор» (останнє сприяє стимулюванню інтересу студентів до ви вчення творчості письменника).

О. Пєхота наголошує, що учень (студент), працюючи над літературним проектом, повинен відповісти на запитання : «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати» [2:150].

Послідовність роботи. Викладач оголошує тему, організовує колективне обговорення її з обов'язковим визначенням мети проекту, способів його виконання, джерел інформації. Серед джерел інформації — екскурсії, матеріали бібліотек, відеотек, телепрограми, аудіозаписи музичних творів, мережа Інтернет. Викладач допомагає сформувати групи, які самостійно збирають, опрацьовують матеріал: фото, репродукції картин, музику, уривки з телефільмів, спектаклів тощо. Студенти готують повідомлення, плакати, фотоколажі, міні-відеозаписи, інсценізації тощо. Наступний етап роботи — презентація проекту; останній етап — обговорення проекту.

У Бердичівському педагогічному коледжі оригінальним результатом роботи методу літературних проектів стає створений творчою групою студентів відеофрагмент (в/ф). Група (здебільшого 5—8 осіб ) отримує завдання створити міні-екранізацію (5—10 хвилин) художнього твору. В групі, як правило, ролі розподіляються так: сценарист, режисер, актори, оператор, костюмер, художник, звукорежисер, композитор тощо. Кожен виконує те завдання, яке йому найбільш імпонує і в якому є найбільша можливість самореалізації. Відеофрагмент — це надзвичайно яскрава робота, яка завжди викликає справжній інтерес у глядачів.

Заувага. Створюючи сценарій, студенти одразу повинні бути зорієнтовані на сценічне вирішення свого задуму власними силами. Звичайно, виконати таку умову не просто, адже слід розв'язати ряд питань, зокрема: як представити художній твір, у якому головні ролі — чоловічі, і саме в уста чоловіків вкладені знакові думки твору; як представити художній твір, коли немає можливості відтворити відповідний інтер'єр, костюми; а що робити з гримом, адже герої — часто літні люди, а актори — 15—18-річні юнаки і дівчата?

Роботи наших студентів, як бачимо, прив'язані до конкретних (не ідеальних) умов, тому потребують особливої вигадки, підприємливості, а ще — пильної уваги до наявних резервів. Це останнє допомагає побачити і відкрити у добре знаному нові риси, сторони, якості, що є надзвичайно цінним для майбутнього спеціаліста у системі «Людина — людина».

У той же час ми пропонуємо учасникам проекту виконати інше завдання: уявно зреалізувати свій задум у професійному кінематографі. Запрошуючи пофантазувати на одну із тем: «Я — Олександр Довженко, «Я — Іван Миколайчук», «Я — Георгій Якутович», «Я — Юрій Іллєнко», ми спонукаємо юнаків і дівчат до глибокого входження не тільки в художній твір, а й у суміжні мистецтва, а також в історію, філософію, народознавство, етнографію, естетику тощо.

Після презентації відеофрагмента глядачі обмінюються враженнями, ставлять запитання авторам, зазначають, на їх погляд, позитивні і негативні сторони проекту. Відеофрагмент завжди викликає у глядачів надзвичайно сильну реакцію: студенти починають вірити, що створити справжнє кіно — справа посильна, цікава і потрібна. При обговоренні, як правило, стверджується: прилучення сучасного студента чи школяра до літератури, до активного, систематичного, осмисленого читання можливе передусім через кіно, яке зацікавлює глядачів.

Глядачі щиро дякують авторам міні-відеофільмів, народжується атмосфера довірливості, шляхетності, високого натхнення. Незвичайні хвилини — радості, гордості — переживають актори — молоді люди, які уже зреалізували себе на конкретному етапі свого життя і від того отримали задоволення. Варто сказати і про виховання стабільного інтересу до української літератури, театру, кіно.

Створення відеофрагментів силами студентів у свій час високо поцінував відомий методист Л. Прессман [4].

Методом літературних проектів можна користуватися як в аудиторний час, так і в позааудиторних формах роботи, зокрема на факультативах, у гуртковій роботі, у роботі студентського наукового товариства (філологічна секція).

Відеофрагменти як результат реалізації методу літературних проектів у педагогічному коледжі сприяють розвитку інтелектуально творчих здібностей студентів, корекції міжособистісних стосунків у колективі, актуалізації творчого потенціалу майбутніх педагогів.

Проілюструємо вищесказане.

Так, створюючи відеофрагмент за новелою «Мати» Миколи Хвильового, студенти насамперед визначають мету творчого літературного проекту:

• Допомогти глядачам відчути страшну картину, смертельний розпач матері, неспроможної помирити синів, які охоплені незборимим бажанням — знищити один одного.

• Виховати стійкий інтерес до справжньої, несфальшованої історії України.

• Зацікавити творчістю М. Хвильового, викликати бажання прочитати твори письменника, замислитися над думками автора, провести асоціації із сучасністю.

• Через власне прочитання новели «Мати» дати сценічне вирішення цього твору.

Орієнтовний хід виконання дослідно-пошукової частини творчого літературного проекту

Інтер'єр: кімната з низькою стелею (це пригнічує).

Загальний план: людина у чорному (траур) перед іконою у кутку (глухий кут — безвихідь).

Середній план: мати молиться; губи беззвучно шепочуть молитву; жінка раз у раз застигає.

Великий план: сухі запалені очі (виплакала).

Стук.

Великий план: повільний рух голови (не вірить).

Середній план: швидке випростування (син) — до дверей.

Загальний план: вривається червоноармієць Андрій, грубо відсторонює матір, перекидає речі; мати спиняється; даремно ловить синові руки, синів погляд.

Стук.

Великий план: нажахані очі Андрія.

Середній план: Андрій простягає руки, кидається до матері, обнімає її.

Загальний план: мати відчиняє двері, ховає сина на горище; двері затуляє собою.

Пришвидшена зйомка: уповільнено вривається білогвардієць Остап, все перекидає, як щойно Андрій (усе повторюється, як у страшному сні).

Великий план: жорстокі очі Остапа.

Середній план: Остап шантажує матір.

Деталь: шабля Остапа (блиск).

Загальний план: мати ревно молиться; тихо входить Андрій; мати кидається до нього; Андрій відводить її руки.

Деталь: сокира Андрія (блиск).

Загальний план: мати навколішках перед іконою.

Музичне оформлення (на слова диктора): тривожні акорди, звук наростає і різко обривається.

Освітлення: напівморок.

Слова диктора: 20-і роки XX століття. Громадянська війна. Остап і Андрій — сини однієї матері — опиняються по різні сторони барикад. Різне виховання, різна освіта, різний соціальний стан, різні характери, різний світогляд. Спільне — жорстокість, ненависть, цинізм, нехтування кровними обов'язками в ім'я торжества власної псев-доідеї. Щоб не бачити, як брат вбиває брата, під сокиру лягає сама мати.

Текст відеофрагмента, створеного на матеріалі новели Миколи Хвильового «Мати»

І сцена

Мати навколішках молиться. Стук у двері. Мати кидається відчиняти. Швидко входить Андрій, нишпорить по кімнаті, не звертаючи уваги на матір.

Мати (болісно.) Чого ти прийшов до мене?

Андрій. Я прийшов до тебе, щоб ти допомогла мені у моїй справі.

Мати. Яка ж твоя справа, синку? Чому ж вона саме твоя і чому вона не може бути моєю?

Андрій. А тому не може бути твоєю, що ти нічого не розумієш!

Мати. Боже мій! Невже ж я не твоя мама, що не знайду з тобою, своїм любим сином, спільної мови?

Андрій. Не знайдеш. Бо такої мови ти шукаєш і з моїм братом Остапом. З моїм найлютішим ворогом.

Мати. З твоїм найлютішим ворогом? Синку! Що ти говориш! Ах, Боже мій! (Плаче.)

Андрій. Покинь, стара, виводити, ти мене не розжалобиш та й ніколи мені. Слухай пильно (хапає матір за плечі): з твоєю допомогою я мушу пролізти до братового штабу (оглядається, прислухається, дивиться у вікно). Ховай мене, матусю, і якомога скоріш. Ховай мене від мого брата Остапа!

Страшний стук.

Мати. На горище! [Зачиняє за Андрієм двері.)

Швидко входить Остап, все перевертає у кімнаті. Мати заціпеніла.

Остап (зі злістю.) Ну, так де ти сховала мого брата Андрія, мого найлютішого ворога?

Мати. Не бачила я Андрія! Не бачила!

Остап. Не бреши, стара! {Блиснула шабля.) Чи не думаєш ти, що я помилую свого найлютішого ворога? У боротьбі для мене немає братів! У боротьбі для мене немає (дивиться на матір) навіть матері!

Мати. Що ти говориш, Остапе? Побійся Бога! Невже ти, мій сину, забув про свою матір і про свою обіцянку годувати мене солодкими цукерками на старості літ?

Остап (сміється). Ха-ха-ха! Моя мати вигадала солодкі цукерки! Моя мати хоче мене розжалобити! Ха-ха-ха! Ні, стара, цукерки тебе не врятують! Спасибі тобі, що ти мене народила і виховала. Народити — це зовсім не важка штука. А виховати — твій природний обов'язок!

Мати. Це мені пекельний сон сниться!

Остап. Стели мені ліжко на ґанку, а сама... сама лягай в комірці та не спи, а думай (хапає матір за плечі). Добре думай, а вранці скажеш, де сховала Андрія! (Виходить.)

II сцена

Мати молиться, тихо входить Андрій.

Мати (кидається до сина). Андрію, тікай, Остап уже спить! Тікай швидше!

Андрій. Отже, брат мій Остап спочиває. А де ж він спить, матусю?

Мати. Господи, нащо тобі! Тікай сам!

Андрій (хапає матір). Так де спить мій брат Остап? (Блиснула сокира).

Мати (плаче). Він (помалу, розтягуючи слова) спить у мене в комірці на ліжку, а я... я сплю на ґанку. Я — на ґанку, а він — на моєму ліжку. У комірці.

Андрій. Гаразд, йди! Іди на ґанок. Тихо лягай і спи. А я зараз прийду. До тебе в комірку. Ха-ха-ха! (Блиснула сокира, Андрій виходить.)

Мати. Боже, поможи мені! (Б'є поклони, застигає.)

Література

1. Марутина И. Н. Методика создания мультимедийных проектов по литературе // Литература. 1 сентября. — 2003. — №1. — С. 30—33.

2. Освітні технології: Навч. метод, посіб. / Пехота О. М., Кіктенко А. 3., Любарська О. М. та ін.; За заг. ред. О. М. Пехо-ти. — К.; А.С.К., 2001. — 256 с.

3. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Моногр. /С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк, П. М. Воловик, О. І. Кульчицька, Л. Є. Сігаєва, Я. В. Цехмістер та ін. За ред. С. О. Сисоєвої. — К.: ВІПОЛ, 2001. — 502 с.

4. Прессман Л. П. Методика применения технических средств обучения: Учебное пособие. — М.: Просвещение, 1988. —191 с.