Л. Яцкова,

вчитель української мови та літератури

Хмельницька обл.

Життя без творчості — буденне, сіре, одноманітне, а я від природи — енергійна, емоційна. Тому з дитинства захоплювалась людьми, які вміють щось творити, які мають талант, що дарує радість іншим.

Талановита особистість — людина обдарована, котра має природний хист, вищу здатність до певного виду діяльності (творчої, наукової, політичної, виробничої), здатність не тільки природжену, а й набуту залежно від соціальних умов: наприклад, задатки митця можуть бути в багатьох людей, але потрібні сприятливі соціальні фактори для того, щоб вони з можливості перетворились на реальність.

Отже, щоб виховати талановиту особистість, необхідно, насамперед, уміти виявляти обдарованих дітей, виховувати та навчати їх так, щоб максимально розвивати їхні творчі здібності.

Вважаю, що кожна дитина — неповторна, і кожній дитині Бог дав якийсь талант, треба тільки розпізнати його. Хто ж (крім батьків), як не учитель, може це зробити?

Саме учитель створює атмосферу, котра може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі, заохочувати або приглушувати інтереси, розвивати чи ігнорувати здібності, творчі задатки, стимулювати чи притупляти критичність думки, полегшувати успіхи чи заважати їм.

Щоб не створювати зайвих проблем реалізації здібностей обдарованих учнів, я для себе виробила пам'ятку «Як працювати з обдарованими дітьми»

1. Намагатися відповідати на всі запитання чесно і терпляче.

2. Серйозні питання і висловлювання дітей сприймати серйозно.

3. Давати дітям змогу продемонструвати свої роботи.

4. Поважати і любити учнів такими, якими вони є, а не за їхні досягнення.

5. Давати посильні завдання.

6. Допомагати дітям будувати власні плани і приймати рішення.

7. Намагатися організовувати поїздки та екскурсії.

8. Вчити спілкуватися з ровесниками.

9. Ніколи не казати дитині, що вона гірша за інших.

10. Ніколи не карати учня приниженням.

11. Привчати мислити самостійно.

12. Спонукати вигадувати цікаві історії, фантазувати.

13. Ніколи не дражнити за помилки.

14. Хвалити за будь-яку добре і вчасно виконану , роботу.

15. Допомагати дізнатися більше цікавого.

16. Схвалювати вміння бачити проблеми і розв'язувати їх.

17. Формувати багатогранну особистість.

18. Розвивати позитивне сприйняття власних здібностей.

19. Вірити в здоровий глузд дитини і довіряти їй.

20. Стежити за виконанням домашніх завдань, бо вони розвивають почуття відповідальності.

21.Створювати умови для конкретного втілення творчих ідей.

22. Створювати вільну атмосферу в класі.

23. Максимально використовувати конкретні захоплення та індивідуальні нахили кожної дитини.

24. Спонукати до спільної діяльності.

25. Намагатися виховувати власним прикладом.

26. Переконати учнів, що учитель є їхнім однодумцем, а не супротивником.

27. Правильно оцінювати успіхи дітей.

28. Надавати широкі можливості для набуття та демонстрації здібностей лідера.

29. Заохочувати творче і продуктивне мислення.

30. Виховувати вміння аналізувати поведінку та почуття і власні, і оточуючих.

Ця пам'ятка допомагає подолати негативні риси, наявні в обдарованих дітей.

Уроки мови і літератури забезпечують широкий простір для розвитку творчих здібностей: це й уроки зв'язного мовлення, і творчі диктанти, і твори з літератури, і складання загадок, віршів, гуморесок, байок, оповідань, новел та ін.

Обов'язково готую виставки учнівських робіт (рефератів, записів фольклору, ілюстрацій до вивчених творів), а кращі творчі роботи дітей вміщую у стінгазеті «Дивоцвіт», яку оформляю разом з учнями. На уроках, і особливо в позаурочний час, намагаюся допомагати учням виявити творчі задатки, спрямувати їх у русло розвитку і вдосконалення.

У квітні 2003 року на урок літератури рідного краю у 8 класі я запросила подільську поетесу, члена Національної спілки письменників України Надію Лаврентіївну Пукас. Брали участь у тому заході й кращі учні з інших класів. Саме та зустріч надихнула багатьох школярів спробувати свої сили в поезії. Найбільш серйозно і захоплено поставилася до віршування Оксана Малакова. Згодом її невеличкі віршики стали довершеними поетичними творами, а молодші школярі, наслідуючи Оксану, теж взялися до віршів. Я, звичайно, підтримувала їхні починання, допомагала юним «поетам» робити перші несміливі кроки в країну Поезію. А незабаром створила літературно-мистецьке об'єднання «Перлина». Підсумком цієї роботи стала презентація книжки «Поетичні намистинки» — першої збірки поезій учнів 6—9 класів нашої школи, що стало досить визначною подією не лише для учнів, а й для батьків. Адже дехто з них навіть не знав, що дитина пише вірші.

Така форма роботи з обдарованими дітьми — це не тільки розвиток творчих здібностей школярів, вдосконалення їхньої грамотності й мовлення, виразного читання своїх поетичних творів чи виконання пісень на власні вірші, а й виховання та формування творчої особистості, здатної реалізувати свій творчий потенціал.

Святково прибраний кабінет української мови та літератури. Тут виставка творів і портрети відомих українських поетів — Т Шевченка. І. Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, В. Симоненка, Ліни Костенко, Д. Павличка, Б. Олійника, І. Драча, В. Стуса та ін. На дошці — тема заходу та вислови-епіграфи.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!..

Тарас Шевченко

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

У слова свої закони вічно мінливого руху,

У слова свої ознаки світла, тепла, ваги.

Слово — клітина мислі, артерія сили духу.

Тільки воно єднає різні людські береги.

Платон Воронько

Слово вчителя. Шановні учні, батьки, гості! Дякую, що завітали до кабінету української мови та літератури. Сподіваюся, що ви будете приємно вражені тими несподіванками, які підготували і діти, і я особисто. Сьогодні ми проводимо святкове засідання літературно-мистецького об'єднання «Перлина», до якого входять учні 6—9 та 11 класів. Я називаю їх маленькими «перлинками». Кожен учасник намагався художніми засобами образно передати мрії, думки, почуття, спробувати свої сили і в поезії, і в прозі. Мабуть, поетична хвиля була сильнішою, тому й з'явилося багато віршів, які я упорядкувала в збірочку «Поетичні намистинки». Це звичайна папка з файлами, у яких вміщені світлини та анкети наших юних поетів, а також їхні вірші. А ще — моя передмова:

Слово — це маленька чарівна Жар-птиця, яка може приносити людям радість і смуток, щастя і горе, любов і ненависть, захоплення і розчарування...

Мелодія слів — як веселка в небі: одна для всіх і різна для кожного.

Слово відчиняє нам двері до світла і радості життя. Коли воно входить у духовний світ дитини, то доторкується до ніжних струн серця, найпотаємніших глибин душі і видобуває найбільше диво — поезію. Кожен народжується в душі поетом. І головне — розбудити ці поетичні струни. Тоді зароджується бажання самому повідати про свої почуття і думки.

«Поетичні намистинки» — це перша збірка поезій учасників літературно-мистецького об'єднання «Перлина» — учнів 6—9 класів Снітівської загальноосвітньої школи Летичівського району Хмельницької області. Дехто з юних поетів робить лише перші кроки, але, на мою думку, ці спроби дуже важливі. Адже школярі вчаться працювати зі словом, розуміти його силу і красу, а ми маємо змогу відчути, як діти сприймають сучасний світ, зрозуміти, що для них важливе, про що вони мріють, яким бачать завтрашній день.

Бажаю маленьким «перлинкам» стати справжніми «перлами» у бурхливому вирі життя, а нашим читачам перейнятися тим світлом, любов'ю, вірою у щастя, якими дихає кожна поетична «намистинка» цієї збірочки.

Тож послухайте деякі з цих «намистинок».

Учитель представляє кожного учасника, зачитує анкету, ознайомлює з основною тематикою творів.

Учні читають власні вірші.

1. Кузьмова Юлія Сергіївна. Навчається в 6 класі. Улюблені шкільні предмети — українська мова та література. Цікавиться музикою, технікою. Має гарний голос, любить співати. Улюблений колір — червоний; пора року — літо; квіти — троянди. Мріє стати шофером, побувати у Франції. Цінує дружбу, доброту. Щасливою вважає людину, якій добре і радісно.

Юля почала писати порівняно недавно, але вже має досить гарні поезії.

Дівчинка читає свої вірші.

Мамі

Мамі щиро я допомагаю,

Маму рідну дуже поважаю.

Мама наша — добра, ніжна, мила —

Нас із Мирославою зростила.

Весна

Іде по Вкраїні весна,

Усе вона зіллям квітчає,

У лісі, в саду і в степу

Квітками усе застилає.

На полі вже снігу нема,

Травичка зростає у гаї,

Над степом квітучим одна

Збентежена зграя літає.

Я іду...

Я іду по тротуару,

Я іду до школи рано.

Кожному, кого зустріну,

Скажу: «Добрий день!»

Я біжу по тротуару,

Я біжу до школи рано.

Я зустріну вчителів

Й усміхнуся їм.

Зараз ви переконаєтесь, що Юля справді гарно співає. А пісня, яку вона виконає, є приємною несподіванкою для однієї з наших «перлинок», адже написана на вірші одного з вас.

Юля співає пісню М. Яцкової на слова Надії Л. Бахіної.

Чому?

Чому на світі є таке,

Що ми не хочем віддавати?

Чому на світі є таке,

Що хочем ми завжди це мати?

Чому на світі є таке,

Що в небі промені пускає?

Чому на світі є таке,

Що уночі так ясно сяє?

Чому на світі є таке,

Про що ми часто забуваєм?

Чому на світі є таке,

Що ми його завжди не маєм?

Прошу встати автора цих слів.

2. Бахіна Надія Володимирівна. Навчається в 7 класі. Улюблені шкільні предмети — українська мова та література, музика, фізкультура. Цікавиться музикою, вчиться грати на баяні, із захопленням дивиться телепередачу «Шанс». Улюблений колір — червоний; пора року — літо; квіти — підсніжники, ромашки, троянди, хризантеми. Мріє стати артисткою, побувати в Африці. Цінує дружбу, взаєморозуміння, справедливість. Щастя для неї — це удача й успіхи у всьому.

На цей час Надя має понад тридцять поезій, одну з яких ви уже почули. А тепер послухайте ті вірші, які найбільше подобаються їй.

Учениця читає свої вірші.

Моє село

Моє село — найкраще в світі

І найдорожче на землі,

Дарує нам тепло і ласку,

Як ластівочка на крилі.

Кругом дерева зеленіють,

Поля і пагорби малі,

Птахи літають у блакиті...

Найкраще жити — у селі!

……..

Троянда — квіточка чарівна —

Росте в саду, немов царівна.

Охочих є завжди багато

Як зацвіте — її зірвати.

На неї всі ідуть дивиться,

Для всіх вона — як чарівниця,

А я люблю її найбільш.

Мамині руки

Мамині руки — мов крила лелечі,

Втомлені завжди вони,

Працею тяжкою, гіркою мукою,

Завжди працюють вони.

Довго працюють та й без спочинку,

Трудяться й трудяться, милі...

Дай же їм, Боже, дай же їм, Боже,

Дай же їм, Боже, Ти сили!

3. Клепацька Оксана Володимирівна. Навчається в 7 класі. Улюблені шкільні предмети — українська література, фізкультура, фізика. Любить слухати музику. Із захопленням дивиться телепередачу «Найрозумніший». Улюблений колір — червоний; квіти — фіалки, троянди, гладіолуси; пора року — літо. Мріє стати дизайнером, побувати в Єгипті. Цінує дружбу, справедливість. Щастя в її розумінні — це добре здоров'я та удача.

Оксану можна сміливо назвати майстром акровірша. І хоча поезій у неї не так уже й багато, але вони варті уваги.

Учениця читає свої вірші.

Україна

Україно, рідний краю,

Все присвячую тобі:

І мої маленькі мрії,

Серце своє полум'яне,

Ніжність і веселий сміх,

І добро, й любов для всіх.

….

Зірка в небі ясно світить

І кружляє у танку

Разом з іншими зірками

Кругом мене у вінку.

А коли настане ранок,

Я прокинусь на сніданок.

……

Пахне ніжна синя квітка,

Рясна, пишна, мов лебідка.

Ох, ця квітка чарівна...

Любить весноньку вона

І милується красою,

Синім небом і росою...

Оживляє синє небо Квіточку мою...

4. Юрковська Марина Валеріївна. Навчається в 7 класі. Улюблені шкільні предмети — малювання, українська література, музика. Із задоволенням дивиться телесеріали. Улюблений колір — червоний; квіти — тюльпани, гладіолуси, айстри; пора року — літо. Мріє стати учителем української мови та літератури. Цінує доброту, дружбу, ніжність, любов, мужність, доброзичливість. Хоче побувати в Африці. Щастя в її розумінні — коли людина знайшла своє місце в житті.

Марина — дівчинка завзята і наполеглива. Вона дуже хотіла віршувати, бо ж її однокласниці пишуть. Але рими чомусь тікали, та й білі вірші не виходили. Та вона не опускала рук і довела: коли дійсно чогось прагнеш — обов'язково досягнеш. Правда, більшість її поезій — то лише чотири рядочки, але ж вірші!

Учениця читає свої вірші.

Сонце

Сонце світить в небесах,

Опускається низенько,

Ясно й ніжно зігріва

Цілий світ своїм промінням:

Всю Вкраїну-Батьківщину

І всі іншії краї.

Місяць

Місяць в небі ясно сяє,

Всім дорогу освітляє,

Заглядає у віконце:

Ще не скоро вийде сонце.

Зима

Прийшла зима, і снігом білим

Все застелилось, наче килим...

Річки замерзли, змерзли й ми,

А так хотіли всі зими!

Пташиночка

Пташиночка у небі

Чарівно так співає!

її прекрасний спів

Аж до землі лунає,

Білочка

Скаче з гілки на сучок

Білочка руденька,

Носить білочка горішки

В сундучок маленький.

Учитель. До восьмикласниць поетична муза завітала минулої осені. Та дівчата якось одразу почали писати досить великі твори, чим і порадували, і приємно здивували мене.

5. Мала Катерина Валентинівна. Навчається у 8 класі. Улюблені шкільні предмети — українська мова і література, біологія, музика. Любить доглядати сад і квіти, куховарити. Із задоволенням дивиться телесеріали. Улюблений колір — червоний; квіти — конвалії, тюльпани, троянди, айстри, жоржини; пора року — літо. Мріє стати кондитером, побувати в Парижі. Цінує чесність і доброту. Щастя для неї — коли поруч люди, які тебе люблять.

Поезії Каті пройняті тонким гумором, насичені цікавими образами, а їхні римо-ритмічні особливості узагалі вражають: іноді в одному вірші може декілька разів змінюватися віршовий розмір або римування.

Учениця читає свої вірші.

Річка

Річка Вовк у нас тече,

Безліч рибок в ній живе:

Часом щука пропливає,

Карася за хвіст хапає,

Пліточку живцем ковтає,

З йоржиками заграває,

Коропа лоскоче

Та вкусити хоче.

Річка хоч вузенька —

Та вода чистенька.

Верболози скрізь ростуть,

Річці берег бережуть.

Мак і сонце

Червоний в полі мак розцвів,

Із сонцем розмовляє,

Сміється й грається весь день

Й часу не помічає.

Та ось і вечір вже настав,

Потрібно вже прощаться,

І сонцю з місяцем умить

Місцями поміняться.

І мак пелюсточки згорта

І спать також лягає,

Щоб вранці сонце зустрічать...

Хай швидше ніч минає.

Знов день ясний заступає,

Сонце з хмари виглядає:

Чи дружок його проснувся,

Чи в росичці вже скупнувся.

…..

Яке ж це диво — діти маленькі!

Носик і вушка завжди чистенькі,

Личко червоне, ручки миленькі,

Коски чорненькі, очки кругленькі.

Коли з'являється дитина,

Стає тоді весела днина,

На небі зірка нова сяє

І малюка оберігає.

І дзвінко сміх його лунає,

Бо він ще в світі зла не знає.

В мене є племінник,

Зветься він — Андрійко,

Любить на руках лежати

І за пальці всіх хапати.

А в колисці спать не хоче,

Бо холодні йому ночі,

Хоче спати на дивані,

Бо там тато є і мама.

Дуже любить він купаться

І ногами хлюпотаться.

Дітей люблять люди всі,

Бо це — радість у житті.

З дітьми легше в світі жити

І добро людям робити.

6. Откаленко Оксана Борисівна. Навчається у 8 класі. Улюблені шкільні предмети — українська мова і література, музика, креслення. Любить читати, малювати, шити й вишивати, доглядати квіти. Із задоволенням дивиться телесеріали. Улюблені кольори — блакитний і червоний; пора року — літо; квіти — конвалії, фіалки, троянди, жоржини, хризантеми. Хоче стати художником-дизайнером, побувати в Південній Америці та Єгипті. Мріє, щоб повернулася мама. Цінує дружбу, бо без неї в наш час не виживеш, а також — щедрість і чуйність, чесність і доброту. Щастя для неї — бути здоровою, допомагати людям.

Оксана — єдина дитина у нашій школі, яка давно не проживає разом з мамою, не відчуває опіки батьків. Сьогодні тут присутня жінка, яка доглядає цю дівчинку, — Колодій Валентина. Прийміть нашу щиру вдячність за те, що виховуєте чужу дитину. Відколи Оксана почала писати вірші, вона стала більш спокійною і врівноваженою, якось раптово подорослішала. Може, тому, що змогла нарешті виразити свої тривоги і мрії?

Учениця читає свої вірші.

Оленятко

Оленятко з лісу йшло

і прийшло до нас в село.

Подивилось, походило,

Дуже ніжки натрудило.

І зайшло у мій садок,

Щоб понюхати квіток.

Квіти в мене є чудові:

Різно-різнокольорові.

Я їх добре доглядаю —

І полю, і поливаю...

Оленятко оцінило

І промовило: «Це ж диво!»

Я йому відповідаю,

Що давно їх доглядаю.

Жаль, та треба оленяті

Вже додому поспішати.

Я з ним чемно попрощалась

І у гості напрохалась.

Місяць

Увечері я в темряві сідала

Та у вікно на місяць поглядала.

А місяць теж на мене подивлявся

І з неба у віконце посміхався,

Щовечора освітлював кімнату

Й барвистих мрій навіював багато.

Сиротина

Якби крильця лебедині

Мала сиротина,

То не знала б горя нині

Бідная дитина.

І самотньою не була б,

Щастя тільки б мала,

І, якби могла, для рідних

Все життя б віддала...

Мрія

«Хотіла б я піснею стати»,

Співати про щастя і труд,

Щоб в Україні співати

І знати, що скрізь мене ждуть.

Співати завжди в Україні —

Це мрія моя золота.

У кожній веселій родині

Хай пісня лунає свята.

Співати про радість і горе,

Про відпочинок і труд,

Гори високі і синєє море,

І працьовитий наш люд.

7. Шушук Тетяна Юріївна. Навчається у 8 класі. Учасниця шкільних та районних олімпіад, Всеукраїнських літературних конкурсів «Дебют», «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» Улюблені шкільні предмети — українська мова і література, алгебра. Любить вишивати, слухати музику. Із захопленням дивиться телепередачі «Караоке на майдані», «Ігри патріотів».

Улюблені кольори —: яскраво-зелений і салатовий; квіти — проліски, піони, троянди, айстри; пора року — весна. Мріє стати стюардесою, побувати в різних країнах світу. Цінує дружелюбність, доброту, безкорисливість, дотепність, ввічливість. Щастя — знати, що живеш недаремно, що ти когось любиш і тебе люблять, мати хороше здоров'я, жити в оточенні батьків, друзів, рідних, досягти своєї мети в житті.

В українській, та й у світовій поезії, жінка-філософ — то рідкість. Сподіваюся, що колись до Лесі Українки та Ліни Костенко дорівняється і наша Таня. Уже перший написаний нею вірш мене вразив і схвилював. У її поезіях — роздуми про нашу дійсність, про самотність, про плин часу і сенс життя. І майже у всіх творах «живе» вода.

Учениця читає свої вірші.

Річка

Розповісти захотілось про воду мені,

Про муки її у річці страшні.

...Тече сумна і злякана он річка,

Неначе догоріла свічка,

Що знає, як скінчиться все,

Та все одно річка несе

Холодну й вперту воду,

Яка все хоче на свободу:

Чіпляється за берег довгими руками,

Щосили в дно впирається ногами,

Не хоче йти туди, куди їй треба.

їй хочеться нагору, їй хочеться до неба.

Хмаринкою все хоче політати,

Як вільний птах, згори все оглядати,

На землю впасти дощиком тепленьким,

Щоб дати вирости травиночкам маленьким,

Щоб взимку бути снігом білосніжним,

Накрити щоб всю землю теплим, ніжним

Покривалом, чи ковдрою легкою,

Щоб не здавалася зима страшною.

Голим деревам, стоптаній землі,

Щоб заховалися під снігом зайчики малі...

Хмаринкою воді схотілось бути,

Зірвати з себе ті важкезні пута,

Що тягнуть все її на дно, на дно

І не відпустять все одно,

Як би звільнитись вода не хотіла,

Як би крутнутись вона не уміла,

Щоб вирватись із тих страшенних мук,

Щоб грому вже почути стук

Не на землі, а в небі, високо у небі...

Феєрія думок

Чи день, чи ніч — незрозуміло,

Усе довкола сіре-сіре:

І небо, наче сон страшний,

І поле, ніби дощ блідий,

І річка плаче там в долині,

Ллючи довкола сльози сині.

Раніш веселий гай — дрімучий ліс,

Що в ньому завива із пекла біс;

Криниця — то діра в безодню

Пуста вона й суха, безводна;

Дороги, як кубло зміїне,

Заплуталось в якому солов'їне

Яйце, маленьке, ніжне і тендітне —

Село — колись велике і привітне.

Прийшов, побачив, захопив,

Все потрощив, побив, згубив —

Все це проклятий град зробив.

І кожний, хто впіймав його б, убив.

Цей град знесилив майже все село.

Давно такого в нашім краї не було.

Надіймося, що більше і не буде,

Бо добре поплатились за це люди,

За витівки його дурні

Страждали і дорослі, і малі.

Прошу у Бога лиш одного я:

Щоб в радості жила моя сім'я,

Щоб люди в світі мирно жили

І між собою всі завжди дружили.

Нехай ніколи не приходить лихо,

Нехай живеться людям тихо,

Нехай завжди все добре буде,

Щоб в злагоді і мирі жили люди!

8. Мохник Володимир Володимирович. Навчається в 9 класі. Улюблені шкільні предмети — українська література, географія, біологія. Любить грати у футбол. Найцікавішою вважає телепередачу «Найрозумніший». Улюблений колір — червоний; пора року — літо; квіти — підсніжники, матіоли, жоржини. У майбутньому хотів би навчати дітей або захищати права людей. Мріє побувати в Індії. Цінує дружбу, чесність, щирість. Щастям вважає кожен день, прожитий без горя і смутку.

Володя — майстер білого вірша, і хоча поезій у нього небагато, теми, до яких звертається дев'ятикласник, більше хвилюють дорослих.

Учень читає свої вірші.

Лелеки

Скільки у світі чудових є птахів!

Скільки прекрасноголосих

На нашій землі святій!

Та майже кожнісінька хата в селі

Стоїть без лелек.

Бідні птахи натерпілися лиха...

Як їм хотілось лишитись

У чудовому рідному краї,

Та осінь прийшла — пора смутку:

Пора відлітати у вирій!

Багато лелек не повернеться

З запеклого бою з природою.

Та вірю у їх перемогу.

Бо село без лелек

Не може бути селом...

Уже весна прийшла.

Лелеки не забувають

Дорогу на батьківщину —

Кружляють над нашим селом!

Щасливе кохання

Той щасливий, хто має кохання...

Той щасливий, хто коханню відданий...

Але зараз у світі правлять усім гроші...

Лиш переживши те почуття чудове,

Кожен зрозуміє, що правити світом

Мають не гроші, а прекрасне і світле,

Щасливе кохання!

Бо людина, котра кохає,

Стає люб'язнішою і веселішою.

На відміну від того,

Хто має великі багатства,

Але не має найголовнішого —

Щасливого кохання!..

9. Тальковський Юрій Альбінович. Навчається в 11 класі. Улюблені шкільні предмети — українська література, історія, інформатика. Любить розгадувати кросворди. Найцікавішою для нього є телепередача «Неможливі речі». Улюблений колір — червоний; пора року — осінь; квіти — фіалки, тюльпани, нарциси. Цікавиться професією автослюсаря. Хоче побувати в Канаді та Єгипті. Цінує дружбу, вірність і мужність. Заповітна мрія — написати книгу про війну. Щастя, вважає він, — коли в житті складається усе добре.

Юра, на жаль, дуже пізно показав свої вірші. Чому «на жаль», зрозумієте пізніше.

Учень читає свої вірші.

Укравши, щастя не знайдеш.

І довго так не проживеш.

Скарбниці щастя не дають,

Та люди всеодно крадуть.

Ніколи в світі не кради,

Щасливий будеш ти завжди.

Хоч безліч часу ти живеш,

…….

Щасливий будеш — все збагнеш.

Пам'ятаю її й пам'ятатиму,

А вона і не гляне на мене,

Мила, як ніжна роса...

Я її кохав, квіти дарував,

Та не склалось нічого у нас.

Афродити кохання, мужність

Арея, Юлій великий між мною і нею...

її красиве, тендітне лице,

її усмішка — як сонце — пече...

Пам'ятаю її і кохаю,

А вона, як навмисно, —

«Не знаю.. Менша, але вже як доросла.

Я сильніше й сильніше кохаю,

Та чому не взаємно — не знаю,

Але серце у грудях пече...

Юрбу дівчат я розглядаю,

на неї нишком позираю...

10. Малакова Оксана Євгенівна. Навчається в 9 класі. Учасниця шкільних та районних олімпіад, Всеукраїнських літературних конкурсів «Дебют», «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Собори наших душ», переможниця районного конкурсу-захисту робіт членів Малої академії наук України з української літератури. Улюблені шкільні предмети — українська й зарубіжна література, правознавство, німецька мова. Цікавиться музикою, вчиться грати на баяні, із захопленням дивиться телепередачу «Найрозумніший». Улюблені кольори — блакитний, білий, червоний; квіти — проліски, піони, троянди, айстри, гвоздики. Мріє стати учителем. Цінує розуміння, ввічливість і повагу.

Оксана почала писати ще у 7 класі. Згодом її невеличкі віршики стали довершеними поетичними творами, у збірку їх увійшло 36.

Учениця читає свої вірші.

Моє село

Моє село — колиску рідну

Весна у зелень одягла,

В годину вранішню погідну

Димлять тумани край села.

Моє село — колиска рідна,

Усе тут дихає теплом...

От падає пелюстка срібна —

Цвіте черешня під вікном.

Моє село — моя колиска...

І хоч дитинство промайне,

Ти завжди будеш рідним, близьким,

Завжди чекатимеш мене.

Моє село, моя родина,

Земля подільська у цвіту...

У тебе вірю, Україно,

У правду й воленьку святу!

Собор душі

Моя душа — це рання пташка,

Яка летить у синю даль...

Чи легко серцю, а чи важко —

Йди геть, печаль.

Моя душа — моя родина:

Матуся, тато, старший брат,

Черешня під вікном, калина,

Квітучий сад...

Моя душа — журба й надія,

Весна у пишному вбранні...

Моя душа — тремтлива мрія,

Веселка вдалині...

Моя душа — весняна повінь,

Зелений літній шум...

Собор душі — собор любові

Навіки збережу...

Чорнобиль

Чорнобиль — вічний чорний біль,

Трагедія мого народу...

За що, мій краю, заслужив

Таку страшну ти «нагороду»?

Чорнобиль — вічний чорний біль,

Тавро на грудях України...

Чому гірчить наш хліб і сіль?

А мирний атом дав руїни?

Руїни душ, руїни дум,

Руїни доль і мрій дитячих...

Чорнобиль — вічний чорний сум!

Над ним полинні зорі плачуть...

Бережіть життя єдине

Бережіть життя єдине,

Рідну землю дорогу,

Мирне небо, ясне сонце,

Ліс, і поле у снігу...

Нехай пісня стоголоса

Пролунає на весь світ:

«Бережіть життя єдине,

Все цінуйте і любіть!

Хай весна дарує сяйво,

Літо — пісню жнив'яну,

Осінь золотом вкриває

Нашу стежечку шкільну.

А зима нехай одягне

В срібні шати Новий рік...

Бережіть життя єдине,

Бо людський короткий вік...»

Вірю у щастя і мир,

Іскру надії й чекання,

Рястом укриту дорогу,

Юне, щасливе кохання.

Можемо жити краще,

Обдумуючи кожен крок,

Жайвором вільно літати,

Еру нову розпочати,

Місяць із неба дістати,

Оберігати, кохати,

Високо в небо злітати,

Старість і сум подолати

І досягти зірок!

Учитель. Я бажаю Оксані і всім нам ніколи не втрачати віри і надії в те, що мрії здійснюються. А на підтвердження цього Оксана виконає пісню на власний вірш.

Учениця співає пісню (муз. Л. Яцкової) «Вогняна пелюстка».

Вогняна пелюстка

Про осінь нагадала пелюстка вогняна,

І тихо заспівала у лісі десь луна.

Усе довкола осінь у барви одягла,

Кружляє павутинка й пелюсточка мала.

І чути птахів крики десь там, у висоті,

Вони вже відлітають із рідної землі.

Усе довкола осінь у барви одягла,

Кружляє павутинка й пелюсточка мала.

Про осінь нагадала пелюстка вогняна,

І тихо заспівала у лісі десь луна.

Пелюсточка червона, пелюстка вогняна

Вже з осені чекає, коли прийде весна.

Учитель. Нехай у наших душах, незалежно від пори року, завжди квітне весна і бринить Поезія. Я щиро дякую всім учасникам нашого об'єднання за працьовитість, наполегливість, бажання вчитися працювати зі Словом, а їхнім батькам — за розуміння і підтримку.

Ми розглянули шкільну «рукописну» збірочку. А тепер хочу представити всім головний мій сюрприз — справжню книжечку «Поетичні намистинки», видану НВФ «Синтез» у Летичеві. На жаль, фотографії тут не кольорові, і малюнків мало, але ж це — початок, сподіваюся, наступні наші книжки будуть ще кращі.

Отже, розпочинаю церемонію нагородження маленьких «перлинок».

Медаллю «Юний поет» і збіркою «Поетичні намистинки» нагороджуються:

• Кузьмова Юлія (6 клас);

• Бахіна Надія (7 клас);

• Клепацька Оксана (7 клас);

• Юрковська Марина (7 клас);

• Мала Катерина (8 клас);

• Откаленко Оксана (8 клас);

• Шушук Тетяна (8 клас);

• Мохник Володимир (9 клас);

• Малакова Оксана (9 клас).

Я вже казала, що Юра показав свої вірші запізно. Тому, на жаль, вони не увійшли до виданої збірки. Але, думаю, що ви, юні автори, не будете проти, аби й він мав цю книжечку. Може, він колись таки напише власну книжку.

Медаллю «Юний поет» і збіркою «Поетичні намистинки» нагороджується

• Тальковський Юрій (11 клас).

Вітаю усіх «перлинок» із першою книжкою. Звичайно, не кожен із вас стане поетом, але дуже сподіваюся на те, що поетичні струни бринітимуть у ваших душах світлом, теплом і любов'ю.

Виступи батьків, дирекції школи.

Підсумок. Фото на згадку.