Звичайно, й на цьому етапі листи слугують ілюстрацією життєвого й творчого шляху письменника, історії створення того чи іншого твору, однак зростає вага самостійної роботи: здійснюється порівняльний аналіз змісту, мотивів, настроїв епістол і художніх творів, на заняттях гуртка поглиблено опрацьовується епістолярій Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського.
Так, об'єктом дослідження гуртківців 9 класу може бути проблема «Доля і творчість Т. Шевченка у його листах». Учитель забезпечує школярів фактичним матеріалом і допомагає до кожного уроку готувати необхідні коментарі. Група структурується за інтересами (так забезпечується одна з найголовніших вимог особистісно зорієнтованого навчання): ті, хто більше любить історію, опрацьовують біографію й добирають відповідний ілюстративний матеріал з епістолярію, «літературознавці» заглиблюються в художню спадщину, а хто пробує власні сили в творчості — готують вікторини, пишуть сценарій до вечора на основі листування митців.
Питання, над яким працює група, стає темою наукових чи просто письмових робіт.Наприкінці навчального року кращі роботи зачитуються на шкільному вечорі в День листа, переможці нагороджуються подарунками, беруть участь у конкурсі робіт Малої академії наук (МАН).
Уроки вивчення життєвого й творчого шляху Т. Шевченка є надзвичайно відповідальним етапом осягнення його творчості. Дев'ятикласники вже мають достатньо знань з цієї теми, тому головне завдання вчителя — донести до учнів зміст, настрій, енергію роздумів Кобзаря над своєю важкою долею, розповісти про пошуки власного шляху в житті, роль друзів і приятелів поета. Для учнів це велика школа пізнання та змужніння, адже вони мимоволі стають учасниками цього процесу.
Часто такі уроки проводяться у формі літературного монтажу. Як показує досвід, вихованці це роблять із великим задоволенням. Учитель надає консультації: рекомендує відповідну літературу, вказує, які листи Т. Шевченка допоможуть у підготовці — учні стають творцями занять. На дошці заздалегідь записуються уривки з послань, окремі з яких звучатимуть на уроці в магнітофонному записові. Зазвичай епістолярій стає не тільки ілюстрацією, а й поштовхом до порівняльного аналізу з поетичними, малярськими творами, допомагає у розкритті певних тем.
Доречним під час вивчення «Катерини» є цитування уривка з листа до Г. Тарновського від 25 січня 1843 p.: «Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запашчину, бо вже, знаєте, трошки теє... а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга — собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина»1.
Під час опрацювання поезії періоду «трьох літ» учні готують інформацію про місця, де перебував Кобзар під час своєї поїздки в Україну, діляться роздумами про те, що він міг бачити тоді.Звучать рядки поезії:
Невеликії три літаМарно пролетіли...А багато в моїй хатіЛиха наробили.Опустошили убогеМоє серце тихе,Погасили усе добре.Запалили лихо.Висушили чадом, димом
Тії добрі сльози,Що лилися з КатрусеюВ московській дорозі.Що молились з козакамиВ турецькій неволі.І Оксану, мою зорю,Мою добру долю,Що день божий умивали...
А літа тихенько кралисьІ сльози сушили...І засохли мої сльози,Сльози молодії...— У листі до Я. Кухаренка, — зазначає вчитель, — також ідеться про сльози: «...Був я уторік на Україні — був у Межигорского спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися»1. Як ви гадаєте, це ті самі сльози чи ні?
Проблемне запитання спонукає уважніше вчитатися в рядки як вірша, так і листа, зіставити дати їх написання і дійти висновку: якщо з Катрусею «в московській дорозі» поет плакав від болю, співчуття («Україно, плачу слізьми над тобою», — напише пізніше Леся Українка), то на Хортиці — від обурення, за яким — прозріння. Це біль душі, що породив «Три літа», «І мертвим, і живим, і ненарожденим...», «Іржавець».
Уривок стає спонукою до роздумів і дає змогу перекинути місток до інших тем. У вірші учні знаходять рядки, що перегукуються з думками, висловленими в листі. Тут же йдеться про те, що послання, це, власне, також вид епістолярної творчості, згадується Іван Вишенський. Учитель зазначає, що в майбутньому школярі знайомитимуться із посланнями І. Франка — реалізується принцип наступності й перспективності у навчанні.
Важливою складовою під час вивчення творчості Т. Шевченка буде з'ясування причин його негативних оцінок земляків. Питання важливе ще й з огляду на те, що дев'ятикласники зустрінуться з подібними, а то й ще різкішими висловами під час вивчення творчості П. Куліша, а в подальшому — І.Франка, Лесі Українки, Є. Маланюка, У. Самчука, В. Стуса.
Поштовхом до розмови стають слова: на Україну я не надіюсь, там чортма людей, німці прокляті — білш нічого... Я в марті місяці їду за границю, а в Малоросію не поїду, цур їй, бо там окрім плачу, нічого не почую...» (З листа до Я. Кухаренка, лютий
1843 року).— Це був біль, — говорять учні. — Він відчувається і в поетичних творах, у тому ж посланні «І мертвим, і живим...»... Поету болить як те, що Україна сплюндро-вана, так і те, що його земляки мовчки коряться, забувають давню козацьку славу: «А онуки, їм байдуже...».
Перегукуються зі змістом «Іржавця» рядки з листа до Г. Тарновського від 25 січня 1843 p.: «...А я... чортзна-що, не то роблю що, не то гуляю, сновигаю по оцьому чортовому болотові та згадую нашу Україну...». У Т. Шевченка весь час стояли перед очима картини життя знедолених земляків, тому й краса та велич Петербурга відходили на другий план, в уяві поставали й просили рятунку приречені на вірну смерть цілі полки козаків, що будували північну фортецю... Не міг не думати поет і про гетьмана Івана Мазепу, який прагнув звільнити Україну від колоніальної залежності.
Завдання — знайти в листах паралель до змісту того чи іншого твору й прокоментувати прочитане — викликає зацікавленість не тільки в гуртківців. До його виконання долучаються й інші школярі, які також із нетерпінням чекають, коли можна буде засвідчити своє розуміння певної проблеми, здатність працювати самостійно.
Так, поезія «Мені однаково, чи буду...» ілюструється словами з листа до М. Лазаревського від 20 грудня 1847 р.: «...Так мені тепер тяжко, так тяжко, що якби не надія хоч коли-небудь побачить свою безталанную країну, то благав би господа о смерті.
Так Дніпро крутоберегийІ надія, брате,Не дають мені в неволіО смерті благати...».Пізнавальна й естетична цінність усієї багатопланової творчості поета була б неповною без прозової спадщини.
Під час вивчення повісті «Художник» розглядаються запитання:1. Що дало підставу Р. Гром'яку назвати твір повістю «мемуарно-епістолярного типу»?2. Скільки епістол у ній представлено? Про що вони?
3. Охарактеризуйте дев'ятий лист, визначте його настрій.На уроках звучать уривки з послань до Б. Залеського від 21 квітня 1856 p., А. Толстої від 22 квітня 1856 p., М. Осипова від 20 травня 1856 р., С. Гулака-Артемовського від 30 червня 1856 р. Вони допоможуть дев'ятикласникам відтворити умови життя Т. Шевченка, коли він писав повість «Художник». Ще одна група учнів (2-3) готує повідомлення про К. Брюллова, В. Штернберга, Г. Михайлова.
Листи одного з найважчих періодів життя Т. Шевченка — десятирічного заслання — також дають змогу заглянути в душу митця. Усі школярі отримують завдання підготувати на основі епістолярію розповідь про думки й переживання поета під час солдатчини та вибрати з листів уривки, де найповніше розкривається психологія поета.
Із багатьох свідчень, що прозвучать на уроці, найповніше це відобразилося у листі до С. Гулака-Артемовського від 30 червня 1856 року: «...Я — «нищий в полном смысле этого слова, и не только материально — душою, серцем обнищал». От що зробила з мене проклятая неволя!.. Десятий год не пишу, не рисую і не читаю навіть нічого; а якби ти побачив, меж яким людом верчуся я оці десять літ. Та не дай, господи, щоб і приснилися тобі коли-небудь такі недолюди, а я у їх «в кулаке сижу» —- давят, без всякого милосердия давят, а я повинен ще і кланяться, а то візьме разом та й роздавить, як ту вошу меж ногтями. До тяжкого горя привів мене господь та старість, а за чиї гріхи? Єй же богу, не знаю... Нудьга, крий мати божа, яка нудьга сидіть, склавши руки, і так сидіть дні, місяці і годи. О, господи, сохрани всякого чоловіка од такої живої смерті!...».
На прикладі творів Т. Шевченка «Гоголю», «І мертвим, і живим...», «До Основ'яненка», «Марку Вовчку» дев'ятикласники закріплюють розуміння поняття «лист-послання», змістом якого, як зауважують науковці, є і дружний обмін думками, й роздуми на політичні та філософські теми, й естетичні програми. Учні визначають зміст шевченківських послань.
Тема окремої розмови — Шевченко і релігія. У сучасному літературознавстві вона вже розв'язана, однак часте звернення поета до Бога, й не завжди зі словами подяки, потребує, на наш погляд, спеціального розгляду. Доречно це зробити під час вивчення вірша «Ісаія. Глава 35».
Опрацьовуються листи Т. Шевченка до В. Рєпніної від 25-29 лютого 1848 р. та від 1 січня 1850 року. У вступному слові вчитель повідомляє, що Т. Шевченко був глибоко віруючою людиною. Ще з дитинства чув малий Тарас, як молилися його батьки, лягаючи й устаючи, отож закарбувалися на все життя такі молитви. Для народу Біблія — наймудріша книга, джерело невичерпної наснаги. Вважав її кодексом християнської віри і Т. Шевченко. Він переосмислював біблійні образи, наповнював їх актуальним змістом.
Потім один із учнів, який працював з листом до В. Рєпніної від 25-29 лютого 1848 p., коротко переказує його зміст і читає уривок: «Вчера просидел я до утра, и не мог собраться с мыслями, чтобы кончить письмо; какое-то безотчетное состояние овладело мной... Перед благословестом к заутрени пришли мне на мысль слова распятого за нас, и я как бы ожил, пошел к заутрени и так радостно, чисто молился, как может быть никогда прежде...». Відомо, що Біблію Шевченко знав добре, а тепер учитувався в кожне слово. І в якийсь момент відкрилося, що і його життя подібне до людської місії Ісуса Христа. Отже, і він повинен витерпіти всі муки за рідний народ. Й ось тоді ставало світло й легко на душі.
Наступний учень коментує лист до В. Рєпніної від 1 січня 1850 р.: «…Я теперь, как падающий в бездну, готов за все ухватиться — ужасна безнадежность! так ужасна, что одна только христианская философия может бороться с нею...».
Вірш «Ісаія. Глава 35» називають гімном вільним людям на вільній землі. Листи Т.Шевченка, з якими учні ознайомляться на уроці, на нашу думку, допоможуть їм глибше зрозуміти зміст твору.У запланованих програмою інтимних поезіях («Не тополю високую...», «І широкую долину...», «Зацвіла в долині...») ми бачимо «живого» Шевченка, який теж відчував чари юності, чистоти й щирості почуттів. Тут зустрічаємо багато роздумів про кохання як найсильніше і найпрекрасніше людське почуття, а також про сім'ю, її роль у житті людини, любов до дітей, звучить у них прагнення сімейного щастя.
Дев'ятикласники до цього уроку доберуть уривки з листа від 30 січня 1858 року до К. Піунової. Поет захопився грою талановитої російської актриси, а згодом освідчився в коханні. Його лист — це поема люблячого серця, який вчить чистоти й краси почуттів, а заразом і їх вираження. Тому, з якою гідністю сприйняв її відмову Т. Шевченко, також варто повчитися.
Усе частіше виникають думки про сім'ю, садибу над Дніпром в рідній Україні... Але не судилося. Та ще й вимогливим був поет як до себе, так і до вибору супутниці життя. Вважав, що дружиною його повинна бути теж колишня наймичка чи дівчина походженням з простої, роботящої сім'ї. Щоб була розумна й добра, щира, а особливо — чепурна, охайна господиня: «...а нечепурна жінка і циганові не дружина...» (Із листа до В.Шевченка від 29 червня 1860 р.); як же себе поєднать з собачою панською кров'ю. Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті! З нудьги пропаде та й мені укоротить недовгого віку...» (З листа до В.Шевченка від 7 грудня 1859 р.).
Специфікою вивчення епістолярної спадщини в 10 класі є, з одного боку, більша спрямованість на розкриття внутрішнього світу митця, а також психології творчості, закріплення вмінь і навичок праці з епістолярієм, порівняльного аналізу епістолярної та художньої спадщини, з іншого — підвищення рівня самостійності школярів.
Складнішою є проблема, над якою працює творча група, — «Історія внутрішнього життя письменника (на прикладах його листування)».На початку кожного уроку й під час його проведення гуртківці розповідають, яким постає митець у листах того чи іншого періоду, ознайомлюють однокласників із психологією творчості, історією написання творів.
Підсумки такої роботи — участь у класному й шкільному конкурсах на краще дослідження, виступи на конференціях, засіданнях Малої академії наук.Проілюструємо це на прикладах вивчення творчості Лесі Українки й Михайла Коцюбинського.
Розкриваючи тему «Психологія творчості в епістолярній спадщині Лесі Українки», учні дібрали з її листів такі уривки:«...я належу до тих людей, що коли бачать перед очима маленьку хмарку, то їм здається, що сонце погасло, а коли піймають промінь, то думають, що сонце прийшло жити до їх в саму душу, тільки чомусь я можу працювати переважно в хмарний час, а в сонячний роблюся здебільшого нездатною до виявлення себе в слові (хоч і то не завжди)... Як добре зважити, то перелому я ніколи не зазнала, хоча, запевне, еволюція була і в мене. Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться. Я людина еластично-упер-та (таких багато між жіноцтвом), скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі «трагічний світогляд», а він такий добрий для гарту...» (З листа до А.Кримського від 27 жовтня 1911 р.).
«… я тоді тільки можу боротись (чи скоріше забувати про боротьбу) з виснаженням, високою температурою і іншими пригнітающими інтелект симптомами, коли мене попросту гальванізує якась idee fixe (нав'язлива ідея. — Н.П.), якась непереможна сила. Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу zusammengeklappt (розслаблена. — Н.П.), як порожня торбина. Отак я писала «Лісову пісню» і все, що писала остатнього року...» (З листа до Л. Старицької-Черняхівської, 1912 р.).
Цікаво, що в кореспонденціях поетеса розмірковує не тільки над своїми творами, а й над листами: «...чи хто Вам пише такі листи, як я? Певне ні, бо я вже прославилась далеко своїми листами, що в них ніколи нема того, що треба. Мама не раз сміється, що я пишу їх, певне, з високості неба чи зо дна моря, але не з сього світу. Часами вони подібні до рецензій, як от і сей: спочатку література, потім музика, а щоб докінчити рубрику, уміщу і драму» (3 листа до О. Кобилянської від 18-30 січня 1900 р.).
Лист до М. Косача від 25 лютого 1891 р.: «Мені не раз видається (ти знаєш, як розвита у мене «образна» думка — отже, не здивуєш), мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі, і всі бачать тії сліди, і мені сором за себе перед вільним народом».
До останнього уривка учні знайшли таку «паралель» утворах поетеси:От, здається, руки чисті,проте все мариться, що їх покрилане кров, а так... немов якась іржа...як на старих шаблях буває, знаєш?
Хто кров із ран теряв, а ми із серця,Хто засланий, в тюрму замкнутий був,а ми несли кайдани невидимі.Хто мав хвилини щастя в боротьбі,а нас важка, страшна душила змора,і нам не вділено було снаги ту змору подолати
(«Бояриня»)Наведемо ще кілька прикладів:«Не знаю, як хто, а я не можу терпіти мовчки під'яремного життя...Боже мій, для нас тепер скрізь чужина, навіть і в рідній землі... Ну нічого. Будем битись, а там побачимо» (Лист до М. Павлика від 19 квітня 1895 p.).
Знов повернуся у той занапащений край,Де, може, волі не буде мені до загину;Мріє новая, з тобою і там буде рай!(«Північні думи»)Не сила терпіти лихої напасті,Волю я в широкому полі пропасти,
Ніж тута, немов у тюрмі, погибати!(«Поет під час облоги»)Аналізуючи ці та інші уривки, десятикласники повніше усвідомлять цілісний характер творчості митця, у якій і художні твори, й епістолярна спадщина є виразом його думок, переживань, і збагнути її — це зробити крок до проникнення в духовний світ художника слова.
Так, 30 травня 1890 р. Леся Українка пише до М. Косача: «...От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь» догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важенький здійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать.Я співатиму пісню дзвінкую,Розганятиму розпач тяжкий, —Може, сам на ту гору крутуюПідійметься мій камінь важкий.
З'ясувавши розуміння учнями вислову «сізіфів камінь», «сізіфова праця» («безплідна, важка, нескінченна робота»), вчитель запитує десятикласників:— Якщо поетеса справді сприймала свою працю як марну, безплідну, то чому ж вона не кидала її? І чому вірш «Contra spem spero» названо «безнадійно-надійним»? Як ви розумієте цей вислів?
Відповідь шукають спільно у віршах Лесі Українки та її листах.— Леся Українка сповідувала дієвий патріотизм, вважала, що працювати задля загальної справи — пробудити сплячий люд зі сну! — її святий обов'язок. І вона мусить його виконати, незважаючи ні на що. Як звучить у «Сльозах-перлах»: «Або погибель, або перемога!»
(Віктор Н.).— «Будемо битись, а там побачимо», — писала поетеса в листі до М.Павлика 19 квітня 1895 року. Й образ «сізіфового каменя» з листа до брата — це художнє втілення такого розуміння обов'язку (Петро О.).
— Вислів «безнадійно-надійний вірш» я б розшифрувала так: «Я вірю, надіюсь; моя душа, серце, совість не можуть інакше, навіть якщо розум стверджує неможливість здійснення мрії» (Наталка Т.).Наступний етап роботи —- порівняння наведених рядків з остаточним варіантом поезії. Створення проблемної ситуації за допомогою зіставлення двох редакцій твору є одним з ефективних прийомів активізації навчальної діяльності.
— Поетеса, замінивши епітет «важенький» на «важкий», зробила вірш більш строгим, а працю свою — справді важкою, адже, як відомо, суфікс ,,-еньк-» надає слову значення пестливості, зменшення ознаки, що в цьому випадку є зовсім недоречним (Юлія В.).
— Посилився контраст двох перших і останніх рядків строфи. Адже одна справа «пісню веселу співать», підіймаючи камінь «важкий», і зовсім інша — «важенький» (Назар Н.).— Вислів «підіймать камінь на гору» одразу ж викликає в уяві читача яскравий образ, як хтось або несе, або котить на гору камінь, і це праця справді важка, навіть «каторжна», а «здіймать камінь» таких яскравих асоціацій не збуджує» (Катерина А.).
— Поетеса зняла в остаточній редакції останню строфу абсолютно правильно. Камінь ніколи сам по собі не підійметься нагору, це зрозуміло, то навіщо про це говорити?» (Тетяна П.).Під час розгляду листування дочки Прометея закріплюються знання учнів про епістолярну критику. «Літературознавчий словник-довідник» визначає її як «аналіз і оцінку творів літератури з погляду сучасності, уміщені в листах». У спадщині Лесі Українки є чимало таких оцінок. Як зазначає Р. Гром'як, «листи Лесі Українки до О. Пчілки, О. Кобилянської, І. Франка, А. Кримського, 0. Маковея та інших осіб — яскраві зразки самокритики (критичної рефлексії) і відверто принципової, але завжди коректно тактовної власне критики». Та й сама поетеса в листі до О.Кобилянської зізнавалася, що її кореспонденції «часами... подібні до рецензій». Можемо назвати хоча б лист до І. Франка від 13—14 січня 1903 р., що стосується поеми «Лісова ідилія»: «...мені самій дорікали... що я за всякою поезією одбиваюся од реальної, корисної роботи... мені ставили в приклад Вас, і знаєте, у мене таки багато того «гарячу» в натурі: подумано — зроблено! І я... думаючи, що сповняю громадську повинність, видаючи свій час і свою дуже обмежену силу на «корисну» і нікому, навіть мені самій, не видну працю... й досі не знаю, чи добре то я, чи зле робила, а тільки, як я оце прочитала крик і скарги Ваших «дітей», то й мої обізвалися тим самим тоном!..» Чому все має право на сльози: і туга материнська, і нещасне кохання, і громадський жаль, а тільки душа поета, що втратила діти свої, мусить мовчати?.. І скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не згинув, то він сильний...».
Таким же є послання до О. Кобилянської від 30 січня 1900 p. щодо «Некультурної» та 3 квітня 1913 р. (повість «Через кладку») до А. Кримського з аналізом роману «Андрій Лаговський». Учні, знаючи ознаки рецензії, визначать, які з них наявні в кореспонденціях. Як правило, ці листи містять і аналіз змісту, й розгляд форми твору, і висновки. Така робота зацікавить старшокласників, допоможе виробити практичні навички аналізу твору в зіставленні його з іншими оцінками та думками.
Цікавим буде повідомлення членів гуртка на тему: «Мова епістолярної спадщини Лесі Українки», де аналізуватимуться уривки з епістол і художніх творів крізь призму особливостей стилю поетеси, наводитимуться приклади мовного багатства, яке сповна виявилося й у листах. Це стане ще одним підтвердженням їх великої естетичної значущості.
Багато висловів із листів учні запишуть у зошити, аби згодом використати в письмових роботах — таким чином, звернення до епістолярію сприятиме розвиткові мовлення. Це будуть порівняння («Усі мене тепер лають за листи, а я тільки вуха прищулила, як той заєць», «...виглядає неістотно, як курча з яйця»), взяті з різних мов (грецької, французької, німецької, англійської, польської, італійської, болгарської, білоруської та інших) фразеологізми (закинула гадку за грядку; попався жучку в панську пучку; я до них по-чеськи, а вони до мене — попеськи; камінь лягає на душу; ні амінь, ні господи помилуй; до пори жбан воду носить) та інші, багато з яких десятикласники зустрічають уперше), приклади такого цікавого поетичного засобу, як оксюморон (невидимі кайдани, кам'яний вік, сміх крізь сльози), крилаті вирази з творчості Т. Шевченка («Наша пісня, наша дума не вмре, не загине» («До Основ'яненка»), «На нашій славній Україні», «ніже тої титли, ніже тії коми» («І мертвим, і живим...) тощо.
До початку вивчення творчості М. Коцюбинського в 10 класі можна підготувати повідомлення: «Біографія М. Коцюбинського в його епістолярії» (за листами письменника до М. Мочульського від 30 листопада 1905 р. та 28 січня 1906 p.).
Учні заздалегідь отримають відбитки листів і запитання, які стануть для них орієнтирами в роботі:1. Хто такий М. Мочульський? Чому його зацікавила біографія М. Коцюбинського?2. Що ви знаєте про Б. Лепкого?
3. Які саме моменти життя письменника зацікавили його адресатів? Як ви гадаєте, чому?4. Яким постає процес формування автора «Intermezzo» з його листів?5. Розкажіть про відображення психології творчості в кореспонденціях М. Коцюбинського.
6. Які вислови з листів, на вашу думку, найбільш повно розкривають особливості світобачення і світовідчуття митця?7. Які риси характеру матері особливо вплинули на формування сина?Аналогічна робота виконуватиметься й під час вивчення інших тем.
«Кононівське intermezzo M. Коцюбинського в листах і однойменній новелі» — такою може бути назва однієї з дослідницьких робіт. Результатом її виконання стане таблиця з уривками послань М. Коцюбинського до дружини й цитатами з твору:
Уривки з листів М. Коцюбинського до дружини | Цитати з новели «Intermezzo» |
Не можна сказати, щоб тут було особливо гарно; степ, низьке місце, лісу нема... при домі великий запущений парк, в якому стільки ворон... по цілих днях кричать і все загиджують в полі... [...] ...все більше почуваю втому од людей... (19 червня); | ...Я утомився... Я чую, як чуже існування входить в моє... Я не можу розминутися з людиною. Я не можу бути самотнім... ...Я утомився. Мене втомили люди... |
Вчора цілий день був сам... і почував себе дуже добре, бо свіже повітря і самота заспокоюють нерви (23 червня); ...лишившись на самоті, тільки тоді почувся, як сильно втомлений я душею. Людей просто не переношу, а коли, гуляючи, десь бачу людину, то тікаю, щоб не стрітись. Читати також не можу. Писати почав та й кинув... (26 червня); | ...Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу потравах... ..А люди йдуть... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати; тут вхід не вільний!... |
...тиша на полі або сінокосі заспокоює їх (нерви. — Н.П.) дуже добре. Через те я і тікаю туди од всіх... (29 червня); Так швидко минулись канікули... Хоч не мав ніяких особливих приємностей, зате близько був до природи, а безлюддя заспокоїло мої нерви (9 липня). | ...Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка... спокійний, самотній... ...Так протікали дні мого intermezzo, серед безлюддя, тиші і чистоти. І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею. Благословен був спокій моєї душі... ...Ми таки стрілись на ниві... я і людина... Я не тікав... |
Складання таблиці змусить десятикласників уважніше вчитатися в текст новели й визначити багато змістових та художніх особливостей, які раніше залишалися поза увагою. Так практично реалізується висловлена Є. Пасічником думка, що «мистецтво аналізу полягає в тому, щоб викликати в учнів потребу розібратися у тих гіластах твору, які залишилися або непоміченими, або недостатньо осмисленими учнями, тобто повернути до учнів твір новими гранями...».
Спочатку учні працюють індивідуально, а потім у групах обговорюють зроблене, аби визначити доречність цитування. Така форма діяльності допоможе виробити вміння працювати в колективі, прислухатися до думки товаришів, зіставляти й аналізувати свої та чужі міркування.
У подальшому бесіда будуватиметься на основі запитань, які виникли під час роботи. Відсутність у новелі згадок про вороння, так майстерно описане в листі, стане поштовхом до розмови про правду життєву та правду художню. Увага школярів може сконцентруватися й на художній майстерності письменника.
Аби з'ясувати зміст образів «сіє тишу по травах...», «многоголоса тиша полів», методом «повільного читання» проаналізуємо уривки «...Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу по травах...»; «Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне».
У процесі навчання розглядатимуться й інші теми: «Старе й нове» в українській літературі (за листами Панаса Мирного й М. Коцюбинського), «Від задуму до твору» (творча історія «Новини» В. Стефаника).
Часто результатом опрацювання епістолярію в школярів стає цитатник із висловів, які найбільше запам'яталися, вразили, спонукали до роздумів.
Наведемо кілька прикладів:
«Хто любить свій народ, хто бажає йому добра, той певне знатиме, за що узятись і як узятись, аби найбільше принести йому того добра»; «Головне: більш діла, справжнього діла, охоти роботи чи самої роботи, а не пустодзвонного краснобайства»; «Народна мова — душа народна» (3 листа Панаса Мирного до невідомої особи, лютий 1881 p.);
«Без системи нема науки і нема образованя»; «Се бо є перше услів'є щастя в подружю — знати себе взаїмно, злі і добрі сторони, бо тоді можна відповідно до того вкупі поводитися» (3 листа В.Стефаника до Л.Бачинського від 14 травня 1896 p.);
«… мій вибір — межи смертями. І я обиратиму за принципом гідності, за критерієм честі»; «Головне — аби не втрачалася перспектива шляху — пройденого і того, що стелиться попереду» (3 листів В. Стуса до дружини та батьків від 25 лютого 1975 р., й 15 листопада 1982 p.).
Узагальнюється вивчене на підсумкових уроках.
Так, у 10 класі після вивчення творчості Лесі Українки розглянемо питання (відповіді учні повинні аргументувати посиланням на епістолярну спадщину поетеси):
1. Які ви бачите зв'язки між життям і вихованням у сім'ї Лесі Українки та її багатогранним талантом?
2. Які саме листи допомогли вам осягнути особливості таланту поетеси?
3. Що ви дізналися нового про Михайла Драгоманова з епістолярію Лесі Українки?
4. Охарактеризуйте листування І. Франка й М. Драгоманова, Лесі Українки та І. Франка, зробіть висновки.
5. Які знання з теорії літератури ви здобули, ознайомлюючись із художніми творами та листами цих патріотів України?
6. Чому ви віддаєте перевагу, ознайомлююсь із життям митця і його епохою: художнім творам чи листам? Чи тому й іншому разом? Відповідь аргументуйте.
7. У яких поезіях ідеться про єдність особистого й громадського в житті митця? В якому листі поетеса також порушує це питання?
8. Прокоментуйте лист до М. Драгоманова від 3 вересня 1891 р. Про яку галицьку біду та угоду так хвилюється Леся Українка, звертаючись до свого співбесідника?
9. Які з названих суспільно-політичних проблем найбільш прикро вражають Леся Українку?
Робота продовжиться в 11 класі.
Це буде в основному самостійна пошукова діяльність. Вона, власне, розпочалася після вивчення творчості Лесі Українки. Опрацьовуючи епістолярій В. Стефаника, учні спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно формулюють проблеми власних досліджень, готують реферати, виступи, письмові роботи.
Продовжать таку діяльність і одинадцятикласники. Окрім того, вони поглиблюватимуть знання з теорії листування. На прикладах послання І. Багряного «Чого я не хочу повертатись до СРСР?», звернення В. Стуса до І. Дзюби глибше опанують зміст поняття «відкритий лист».
Епістолярна публіцистика як відображення в листах поглядів щодо актуальних подій політичного чи громадського життя — жанр уже знайомий школярам. Про відкриті листи йшлося під час вивчення творчості Г. Квітки-Основ'яненка (Лист до нього М. Максимовича), у 10 класі розглядався «Зазивний лист до української інтелігенції» П.Куліша, згадувалися «Листи з України Наддніпрянської» Б. Грінченка та «Листи на Україну Наддніпрянську» М. Драгоманова, «Одвертий лист В. Винниченка до М. Горького». Одинадцятикласники на прикладі «Листів до літературної молоді», «Одвертого листа до Володимира Коряка» М. Хвильового засвоять знання й про такий різновид, як відкритий лист-памфлет.
«Чуєш, брате мій!.. (Слово до вояка Радянської Армії)» І. Багряного спонукатиме школярів повторити відоме їм про «лист-послання».
З огляду на відображення ознак цього жанру епістолярію розглянемо «Листи до поета» П. Тичини, аналогічні поезії Є. Маланюка, В. Стуса, Л. Костенко, інших авторів. Учням буде цікаво дізнатися, що в українській літературі є цілий цикл віршів-послань («Листи до коханок» бельгійського поета Р. Бабовала).
Цитуватимуться на уроках і віршовані кореспонденції О. Ольжича, М. Рильського, В. Симоненка, М. Куліша, Ю. Яновського. Вишукування таких матеріалів може стати своєрідною «грою», в ході якої учням часто доводеться перечитувати чи не всю епістолярну спадщину письменника. На думку вчених-методистів і вчителів-практиків, такі ігрові моменти суттєво підвищують зацікавленість виучуваним матеріалом, що, в свою чергу, позитивно впливає на рівень знань, умінь і навичок.
Такими бачаться основні підходи до застосування епістолярної спадщини майстрів художніх творів на уроках української літератури. Системність звернення до «монологів схвильованої душі», як сказав про послання Є. Маланюка В-: Кузьменко, збудить чутливі струни дитячих душ, допоможе підліткам збагнути себе, юнакам — зробити світоглядний вибір. А заразом — ще раз переконатися у багатстві української літератури, відчути гордість за її творців.
Література
1. Шевченко Т.Г. Листи. Нотатки. Фольклорні записи // Повне зібрання творів: У 6-ти тт. / Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка; Ред. кол.: М.К.Гудзій (голова) та ін. — К., 1964. — Т.6. — С 23., С 34.
2. Там само. — С 25., С. 22., С 45., С. 134—135.
3. Кузьменко В.І. Письменницький епістолярій в українському літературному процесі 20-50-х років XX ст. / Національна академія наук України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. — К., 1998. — С 63.
4. Шевченко Т.Г. Листи. Нотатки. Фольклорні записи // Повне зібрання творів: У 6-ти тт. / Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка; Ред. кол.: М.К.Гудзій (голова) та ін. — К., 1964. — Т.6. — С 50.
5. Там само. — С 61., С. 258., С 242. -
6. Українка Леся. Листи // Зібрання творів: У 12 тт. — К.: Наукова думка, 1978-1979. — Т12. — С 371 —372.
7. Українка Леся. Листи // Зібрання творів: У 12 тт. — К.: Наукова думка, 1978-1979. — Т. 12. — С 394.
8. Українка Леся. Листи // Зібрання творів: У 12 тт. — К.: Наукова думка, 1978-1979. — Т.11. — С 162.
9. Українка Леся. Листи //Зібрання творів: У 12 тт. — К.: Наукова думка, 1978-1979. — Т.10. — С 58 — 59.
10. Літературознавчий словник-довідник/ Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та ін. — К.: Академія, 1997. — С 243.
11. Гром'як Р.Т. Давнє і сучасне. Вибрані статті з літературознавства. — Тернопіль: Лілея, 1997. — С 156.
12. Українка Леся. Листи // Зібрання творів: У 12 тт. — К.: Наукова думка, 1978-1979. — Т.11. —С. 162.
13. Там само. — С 135—136.
14. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. Навч. посібник. — К.: Ленвіт, 2002. — С 222.