Ю. Мірончук,

учениця 11 класу

Немішаївської ЗОШ № 1,

Київська обл.

Зацікавленість творами про мову, зустрічі з Дмитром Григоровичем у школі, знайомство з непересічною особистістю, незвичайною людиною, можливість користуватися архівом письменника, особисті консультації поета-педагога підказали вибір теми дослідження — «Дивосвіт рідної мови у творчості Дмитра Білоуса (мовознавча поезія митця»), робота над якою тривала близько 2-х років.

«Не цуратися рідної мови, не забувати її — це так мало! Треба ще й плекати її, і правильно користуватися нею», — стверджує Дмитро Білоус, відомий письменник, вчений, академік Академії педагогічних наук України, добрий друг та порадник дітвори та вчительства.

Поет проніс щиру й трепетну любов до мови і до всього рідного крізь усе своє життя . Ця любов вихлюпнулась у неповторне поетичне слово. Книги «Диво калинове», «Чари барвінкові», «За Україну молюся», «Безцінний скарб» пронизані палким бажанням автора розкрити багатство нашої мови, допомогти зрозуміти гнучкість, витонченість її форм, роль у житті багатьох поколінь українців.

Свій талант Д. Білоус віддає прекрасній справі прилучення молодого читача до скарбів української мови. Його поезію, присвячену цим темам, Леонід Новиченко називає «філологічною», а почасти — і дидактично-прикладною, «Володимир Забаштанський» — «мовознавчими» книжками, Віктор Лупейко — «поетичним мовознавством» або «мовознавчою поезією».

Це літературне явище не вивчене в сучасному літературознавстві, хоча твори збірок введені до шкільних підручників, є настільними книгами вчителів-словесників, окремі фрази стали крилатими виразами.

У роботі здійснено огляд літературного доробку Дмитра Григоровича Білоуса кінця 80-х років XX ст. — початку XXI ст.

Новизною роботи є спроба окреслити вперше в українському літературознавстві поняття мовознавчої лірики, її специфіки.

Простежено походження назв поетичних книжок Д. Білоуса, їх символічне значення, адже самі назви збірок стали крилатими виразами, що свідчить про влучність висловів, зосередження в них народної муд-рості, глибокої образності, дотримання народнопоетичних традицій українського народу.

У процесі спостереження над текстами поетичних творів Д. Г. Білоуса узагальнено образну систему творів , виділено образ Мови, Рідного Слова, який висвічує гранями:

1) асоціоніми Слово, Рідне Слово як символічний знак;

2) космічність, божественні початки мови; мова — код нації;

3) зосередження в мові понять матеріальної та духовної культури народу; 4) слово Світочів у розвої мови; 5) мова — основа духовності нації; 6) українська мова в колі слов'янських мов; 7) збереження мови — збереження нації.

Досліджено основні мотиви мовознавчої лірики та погруповано за такими провідними лініями:

1) вірші, що розкривають лексичне багатство мови (етимологію слів, розмаїття діалектів, роль омонімів, антонімів, синонімів, походження географічних назв, красу й поетичність українських прізвищ, збагачення мови неологізмами);

2) твори про первородність фразеологізмів, крилатих слів і виразів (тлумачення значень і походження фразеологізмів, оригінальність крилатих висловів у споріднених мовах, поетичний коментар до відомих образів та висловів класиків української літератури);

3) твори, у яких зосереджено мовний етикет українців, вислови традиційних українських свят (форми пошанування, вдячності, вітання, звертання та ін.);

4) вірші, що розкривають понятійний апарат лінгвістики (поетичні правила з різних розділів мовознавства, яскраві приклади мовних явищ);

5) «дидактично-прикладна» частина містить граматико-семантичні загадки, акровірші, метаграми, головоломки, каламбури, які є яскравим ілюстративним матеріалом до лінгвістичних тем.

У роботі окреслено жанрове розмаїття творів мовознавчих збірок, виділено групи:

1) жанри рефлексійно-виражальної лірики (декларація, послання, акровірш, лірична сповідь);

2) жанри розповідної лірики (сюжетний вірш — улюблена жанрова форма Білоуса, форми-новотвори: поетичний коментар до висловів класиків української літератури, поетичний коментар значення та походження фразеологізмів, географічних назв, вірш-пояснення мовознавчих правил);

3) так звана дидактично-прикладна частина (загадки, жарти, каламбури, шаради, скоромовки, головоломки). Саме вони допомагають зробити вивчення мови цікавим, захоплюючим, заставляють учнів міркувати, досліджувати мовні явища.

Матеріали роботи були апробовані під час проведення в Немішаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 презентації рукопису книги «Безцінний скарб», на яку запросили й поета. Упродовж 2003-2004 років по національному радіо в передачі «Рідний край» неодноразово транслювали запис цього свята (журналіст В. Марусик).

Актуальність цієї роботи — у важливості розглядуваного питання , адже мовознавча лірика Д. Білоуса — основа нових підручників з мови (О. Олійник та інших).

Узагальнення результатів анкетування учнів Немішаївської ЗОШ №1 та вчителів-словесників Бородянського району дало підстави зробити висновки про:

1) увагу до мовознавчої поезії митця;

2) використання віршів митця як дидактичного матеріалу;

3) введення творів Дмитра Білоуса до програми літератури рідного краю.

Отже, виконана робота має теоретичне (порушено проблему, яка заслуговує на глибоке вивчення), а також практичне значення, оскільки може використовуватися вчителями та учнями під час опрацювання як окремих тем на уроках української літератури, так і на уроках мови, українознавства, історії, географії, в позакласній роботі.

Якщо Тарас Шевченко ставив питання: «хто ми, чиїх батьків діти?», то Д. Г. Білоус показав шляхи оновлення української нації через глибоке осмислення та вивчення рідної мови як найдорожчого скарбу.

Ти, рідна мово, — скарб від Бога,

жива в народу на устах;

в майбутнє сонячна дорога

і наша гордість у світах.

Наприклад, вірш «А що це діється надворі» подає синонімічний ряд: завірюха, заметіль, сніговиця, мокреча, хвища, хуртовина, буран, пороша, пояснюючи відтінки в значеннях слів.

4. Слова — паліндроми («Навчила», «Що то за рак — паліндром?», «Паліндром у назвах»).

5. Походження географічних назв («Рідні назви», «Батурин», «Святі гори», «Лохвиця», «Чому Десна?» та інші.)

Продовження цієї лінії знаходимо в збірці «Ромен хіба не родич Рима?», де повно й детально аналізуються географічні назви рідної авторові Сумщини.

6. Краса й поетичність українських прізвищ («Ймення й прізвище»).

7. Збагачення мови неологізмами («І якби моя бабуся встали») та авторськими неологізмами («Барви в слові шукаймо»).

Автор знаходить «оригінальні», «дерзновенні» барви-епітети: «веселі бджоли» у Рильського, «срібночолий чоловік» у Бажана, «холодний вогонь» у Ліни Костенко, «сліпе кохання й куля видюща» в Павличка.

II. Вірші, що розкривають первородність українських фразеологізмів, крилатих слів і виразів.

1. Тлумачення етимології фразеологічних зворотів .

Підкреслюючи національну основу, автор зазначає, що фразеологізми — «окраса мови, Без них мова — як сад чи ліс без птахів і квітів». [4; 13]

У книжці «Чари барвінкові» досліджено походження і розкрито зміст 35 фразеологізмів («Брати ноги на плечі», «Про дядька і бузину», «Підкласти свиню», «Ні кола ні двора», «Біла ворона» та інші). Книга «Безцінний скарб» подає значення ще 7 стійких висловів («Топтати ряст», «Що з воза впало».)

Поет наголошує: «Розкриття етимологій слів і фразеологізмів сприяють глибшому засвоєнню багатств живої народної мови. Не розуміючи фразеологізму, вживаєш його механічно, коли ж він розкривається тобі — стає твоїм духовним, інтелектуальним надбанням». [4; 14 ]