Шановний читачу! Перед тобою поезії вихованців літстудії «Сузір'я» Макарівського центру творчості дітей та юнацтва ім. Д. Туптала.

Різні теми відображають юні поети, але й дуже багато у віршах подібного, і це, передовсім — любов до України, віра в її високе призначення, надія на нові, впевнені кроки до нових висот нашої молодої держави. Світло дитячого сприйняття навколишнього вражає і надає впевненості, що юне покоління громадян України готове взяти на себе відповідальність за майбуття нашої країни. Побажаємо юним поетам Макарівщини нових творчих здобутків, любові і щастя в подальшій праці.

Мій космос

Ну от, і знову я на самоті

Десь серед космосу безмежного тиняюсь.

Так хочеться кометою летіть,

Але боюсь, що десь я заблукаю.

І не знайду дороги вже назад,

В твої зіниці всесвіту безмежні.

І лиш далекий грому перекат

Мене стривожить так необережно.

Мої хліби давно вже відцвіли,

Та їх нема кому пожати з мене.

Чи бачить сонце кольорові сни?

Чи просто мріє про життя зелене?

Ну от, і знову все якесь чудне,

Десь чути, як щебечуть зорі,

Як місяць шепче чарівне

У вухо небу ніжне слово.

Як десь на пагорбі цвіте

Моя чудова, ніжна квітка...

Ну от, і знову все чудне,

Таке чудне, різноманітне.

Десь поміж сим блукає сон,

Він в мрію ніжно закохався...

Посеред зоряних корон

Блакитний місяць заховався.

І так майстерно заховався,

Що не помітив я його,

Коли кометою промчався,

По шляху Космосу свого.

Бойко Олександр

Мій рідний край

0 Україно, край безмежний

Ланів пшеничних золотих,

0 простір мрій необережних,

Солодких, ніжних і п'янких.

Твої поля, степи і гори,

Зозуля, що кує літа,

В тобі все сяє, як в короні,

Немов оздоба золота.

Лісів безкраїх бір зелений,

Гілля калини навесні.

Пташок прекрасних спів натхненний —

Це найпрекрасніше в тобі.

Бернацька Ольга

Оточи мене, захисти мене