Стаття

Професійний орієнтир у формуванні технологічної компетентності

Поява цієї книжки цілком закономірна з огляду на проблеми технологізації освіти і посилення компетентнісно-орієнтованого підходу до професійної парадигми вчителів-словесників. На початку XXI століття необхідні фахівці, які добре знають наукові основи, історію і методологію, тенденції розвитку україністики, усвідомлюють актуальні проблеми викладання української мови і літератури в сучасних загальноосвітніх закладах у контексті духовних цінностей суспільства, володіють новими технологіями навчання, методами формування навичок самостійної роботи, розвитку інтересу і мотивації до навчання, творчих здібностей, логічного мислення учнів, створюють атмосферу продуктивно-пізнавального співробітництва; вміло проектують і проводять уроки та виховні заняття з урахуванням сучасних педагогічних технологій.

Дослідження відомого методиста, заслуженого вчителя України — одна з перспективних спроб осмислення технологічних підходів до викладання літератури. Василь Шуляр зосереджує увагу на особливому, фасилітативному типі вчителя-літератора: він демократичний, по-сучасному мислить, має розвинуту інтуїцію, володіє прогностичними уміннями, глибокими психологічними знаннями в організації дослідно-пошукової та навчально-пізнавальної діяльності з учнями при вивченні літературного матеріалу. Такий учитель, переконливо доводить автор, допомагає дитині розвинути свій літературно-мистецький потенціал, моделює такі навчальні ситуації на уроці, які допомагають його вихованцям глибше пізнати світ художнього твору.

В. І. Шуляр представляє освітянській громаді експериментально апробовану як у Миколаївському державному університеті імені В. О. Сухомлинського, у Першій українській гімназії імені Миколи Аркаса м. Миколаєва, так і в інших вищих та загальноосвітніх навчальних закладах авторську технологію підготовки програмно-тематичного комплексу планування літературної освіти школярів.

Книжка має чітку структуру, написана дохідливо і переконливо.

Розгляд теоретичних основ конструкторсько-технологічної діяльності словесника, чому присвячено перший розділ, є основою, на якій ґрунтується розвиток дослідницької думки наступних частин книги. Посилаючись на авторитетні наукові джерела, а також враховуючи власний досвід викладацької діяльності, автор здійснює глибокий аналіз психолого-педагогічної літератури з питань підготовки вчителя до конструкторсько-технологічної професійної діяльності, достатньо аргументовано й переконливо розкриває змістове наповнення зокрема таких ключових понять, як «педагогічна технологія», «компетентність», «конструкторсько-технологічна компетентність». Дискусійне поняття «конструкторсько-технологічна компетентність у діяльності вчителя літератури» дослідником розглядається як здатність майбутнього філолога до виконання цілісної системи технологічних функцій, проектно-конструкторських дій і операцій, яка приведе до трансформацій структурних змін у підготовці фахівця на одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого результату. Змістове й функціональне наповнення такої компетентності, педагогічні умови її формування у студентів-філологів коректно і виважено представлені автором через апробовані спецкурс «Освітні технології: українська література» та спецсемінар «Проектно-конструкторська діяльність учителя літератури». Результативність таких форм, як засвідчила експериментальна робота, справді доволі висока: на практиці і в реальній професійній діяльності такі вчителі здатні оптимально й раціонально підходити до відбору і впровадження педагогічних технологій та накопичення особистого досвіду.

У другому розділі представлена проектно-конструкторська технологія планування літературної освіти: проектно-конструкторська модель вивчення як літератури взагалі, так і літературної теми, уроку літератури зокрема. Засадничими положеннями при цьому слушно визначено аксіологічність, логічність, послідовність, системність, інформаційність, репрезентативність. Теоретичні положення щодо формування здатності майбутнього фахівця проектувати літературну тему вдало ілюструються прикладами завдань різного рівня складності на матеріалі творів В. Винниченка, О. Довженка, Г. Тютюнника, І. Франка та ін.

Оригінальною є проектно-конструкторська модель уроку літератури, яку автор вибудовує з урахуванням психолого-педагогічних та мистецьких принципів «надзавдання», інформаційності та універсальності, динамічності та гнучкості композиції, «театрального дійства», драматизму, активної взаємодії та спілкування. Мета запропонованої моделі — підготувати інтелігентного читача, здатного зрозуміти глибинний зміст твору, осягнути красу й багатство його художньої форми і сформувати себе як Я-особистість, збагативши свій духовно-естетичний досвід.

Важливо наголосити на серйозній роботі автора над посібниково-хрестоматійним довідником, який включає хрестоматію для допитливих, літературно-освітні книжки, тезаурус-довідник, теоретико-літературний задачник, літературну тесто-теку, робочий зошит учня. Читачів, упевнені, зацікавлять окремі завдання цього довідникового комплексу, присвячені наскрізній літературній темі «Загадки»: тут і завдання щодо походження загадок та їх збирачів («Це цікаво знати»), про особливості визначень загадок і аналіз статті «Про загадку» («Засіваймо понятійно-термінологічне поле»; «Літературознавче дослідження»), характеристика загадок — шарад, жартів і вікторин («Цікаве літературознавство», «Літературознавчий довідник», «Особливі загадки»). Такий комплекс із планування й організації вивчення курсу літератури ефективно формує здатність студента до виконання програмно-інструментальних функцій, добре прислужиться майбутньому фахівцеві в організації спільної літературно-освітньої діяльності.

Для зручності кожний параграф монографії супроводжується списком використаної літератури, цікавими схемами, рисунками, які вдало відображають авторський підхід до різних питань. Корисним для студентів, викладачів, вчителів вважаємо і короткий термінологічний словник-довідник з проектно-конструкторської діяльності вчителя літератури. Щоправда, деякі тлумачення термінів (інтеграція, інтегроване навчання та ін.) потребують більшої чіткості. Є окремі зауваження і щодо з'ясування сутності поняття «компетентність» (с.10).

Проте названі зауваження не є істотними. У цілому практико-орієнтована монографія В. І. Шуляра є оригінальною за своїм задумом і глибокою за повнотою висвітлення. Книжка стане добрим помічником студентам вищих педагогічних навчальних закладів, викладачам вищої школи, вчителям-словесникам в опануванні й реалізації інноваційних педагогічних технологій.