Одним з показників мовної культури сучасної преси є вміле оперування в текстах публікацій термінами різних галузей людської діяльності. Проте на сторінках українських періодичних видань знаходимо численні порушення норм терміновживання — і на логіко-поняттєвому, і на лексико-семантичному рівнях. У цьому нас переконує аналіз найбільш популярних львівських газет: «Експрес», «Поступ», «Високий Замок». Ось деякі його результати.
Аналіз показав, що доволі гостро у мові нашої преси стоїть проблема надуживання запозиченнями (насамперед з російської та англійської мов). Як відомо, одним із шляхів засвоєння запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими термінами, наприклад, демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот, квазі-гроші. Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість запозичень створює загрозу зрозумілості терміносистеми. Низка іншомовних елементів має українські відповідники (наприклад, поступ — прогрес, відсоток — процент, рівнобіжний — паралельний та ін.) Інша ж частина іншомовних термінів залишається незасвоєною мовою-реципієнтом ні лексично, ні фонетично, ні граматично і належить до неасимільованої лексики або так званих варваризмів, які відразу видають своє іншомовне походження. Варваризми не називають ніяких іншомовних реалій, мають відповідники в українській мові та легко можуть бути «перекладені» шляхом заміни своїми відповідниками [1, с.147]. Проте в пресі вони вживаються регулярно і, таким чином, виконують часто стилістичні або екстралінгвістичні функції, найпоширенішими з яких є номінативна, естетична, емоційна: алегро, бутік, от кутюр, альта мода тощо. Для чого, наприклад, українській мові потрібний термін «дилер», коли на позначення того самого поняття вона має слово «продавець» (або посередник). Так само зайвими є доволі часто використовувані у пресі слова ексклюзивний (винятковий), превентивний (попереджувальний, запобіжний), шиппінговий (кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір) тощо.
Часто журналісти займаються калькуванням російських термінів, використовують суржик: магазин сумісного (спільного) підприємства, відпускають (видають) матеріали, на наявні чи готові гроші (за готівку), по перечисленню (на безготівковий рахунок), в розстрочку (в кредит або на виплату), підписка на газету (передплата часопису).
Одним з порушень норм терміновживання є також використання неправильно витворених термінів. Зокрема, це стосується активних дієприкметників на –уч(ий), -юч(ий): прискорюючий, обертаючий; віддієслівні іменники на –к(а): шліфовка, розтяжка; терміни на позначення процесу дії, утворені безафіксним способом: запис, нагрів тощо. Проблема ускладнюється тим, що за наведеними моделями продовжують творитися нові терміни: галопуюча інфляція, запам'ятовуючий пристрій. В українському термінознавстві вже знайдено підходи до вирішення цієї проблеми і, дотримуючись їх, можна уникнути в мові преси таких помилок.
Слід зазначити, що проблеми правильного терміновживання передбачає не лише використання нормативних мовних одиниць, а й способів введення термінів у тексти різного цільового та читацького призначення. Специфіка періодичного видання, його типологічні ознаки вимагають від творчого та редакторського колективу особливих підходів при опрацюванні використовуваної в публікаціях того чи іншого видання термінології. Проте дуже рідко автори публікацій вдаються до цікавих способів пояснення нових або маловідомих термінів, що значно ускладнює розуміння тексту і прозорість комунікації.
Медведєва О. Запозичення термінів як чинник лексичної інтерференції // Українська термінологія і сучасність.— К., 1998.— С. 147–148.
Сербенська О. Уваги до стильових особливостей та правописної практики в сучасних періодичних виданнях // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність.— Львів, 1997.— С. 76–84.