Актуальність теми визначається тим, що в українському мовознавстві немає поки що робіт, у яких би системно досліджувався стереотип хлопця у мовно-культурному аспекті.
Лексема «хлопець» у народних текстах частовживана, містить багато сенсів, творить опозиції. Гіперонімом до неї є слово «чоловік». Поняття «хлопець» реалізується через різні лексеми залежно від жанру твору: в козацьких піснях — це козак, в соціально-побутових — наймит, чумак, в колядках і щедрівках, у весільних піснях — князь, король, в казках — молодець.
На базі паралелей, що функціонують у народних текстах, даний синонімічний ряд поповнюємо ще й такими словами-символами: місяць, орел, явір, дуб.
Як сама лексема «хлопець», так і атрибутиви, що її окреслюють (молодий, ґречний, красний, багатий, вождь, ватажок), містять позитивну оцінку, у народних обрядах вона сакралізується. Висока оцінка виражається через здатність бути символом сонця, що зумовлено наявністю у семантичній структурі даного слова значення «чоловіче начало, що запліднює».
Інколи лише врахування усіх народних кодів дає змогу зрозуміти ту оцінку, що міститься у народній свідомості. Так, у символічній сполучуваності атрибутивів «дурень», «дурний» зі словом «третій» (значення «найкращий») останнє пересемантизовує вказані лексеми у «наймудріший», що бачимо у казках.
Кількісна характеристика у народних текстах теж важлива, оскільки містить додаткові смисли означуваного об''єкта. Лексема «хлопець» функціонує в кількості «один» відповідно до семантики «наречений», «єдиний»; в магічному числі «три»: щасливе перетворення спочатку дурня в найкращого сина пов''язане зі семантикою цього числа, що єднається з вищими, божественними силами: Бог у Святій Трійці, тому саме третьому синові щастить, він є під опікою Бога.
Суспільна роль даного об''єкта визначає його переважне місце перебування у аксіосфері «чужий». Існування хлопця в аксіосфері «свій» трапляється рідко. Тексти тоді повідомляють, що він є в колі сім''ї (у казках, колядках і щедрівках).
У фольклорних текстах лексема «хлопець» творить наступні колекції: хлопець і дівчина (найчастотніша), хлопець і мати (батько), хлопець і сестри, хлопець і кінь тощо. Також зустрічаються і символічні колекції, наприклад, соловей — зозуля (брат і сестра), дуб — береза (син і мати), орел — горлиця (хлопець і дівчина). Ці колекції вказують на суспільні зв''язки, які творить хлопець.
Хлопець у народних текстах виконує такі функції: а) агенс — у переважній більшості жанрів; б) патієнс — у ліричних піснях; в) процесор — у козацьких піснях та казках; г) суб''єкт — у ліричних та козацьких піснях; д) статор — у козацьких піснях; е) об''єкт — у весільних та козацьких піснях; є) адресат — в ліричних і козацьких піснях; ж) отримувач — у казках.
Брутян Г. Гипотеза Сэпира-Уорфа.— Ереван, 1968.
Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию.— М., 1984.
Лисиченко Л. Мовна картина світу і її рівні //Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія.— Т. 6.— К., 1996.— С. 120–126.
Народні пісні в записах І. Франка.— К., 1981.
Соціально-побутові пісні.— К.,1985.
Українські народні казки.— К.,1990.